fbpx

Анастасія їде і намагається з усіх сил не заплакати. Усе єство хоче зараз полетіти в обійми до колишнього чоловіка. Але… Хоч він і просить, хоч уже п’ять років вона живе одна – назад дороги немає. Нічого ніби і не заважає, але один учинок назавжди перекреслив її довіру

— Татку, татку! – весело загукав малий Данилко і побіг у обійми до широкоплечого красеня. Той обіймає малого, а сам очима так і їсть колишню дружину Настю. Та ж сухо вітається, віддає речі малого і сідає в авто, яке її чекає. Мить і немає його щастя.

Анастасія їде і намагається з усіх сил не заплакати. Усе єство хоче зараз полетіти в обійми до колишнього чоловіка. Але… Хоч він і просить, хоч уже п’ять років вона живе одна – назад дороги немає. Нічого ніби і не заважає, але один учинок назавжди перекреслив її довіру.

Вони були гарною парою. Усі знайомі і просто перехожі озирались і любувались. Обоє високі, біляві, з блакитними, мов небо очима.

— Янголи, – сказала одна старенька побачивши їх у церкві під час вінчання.

А вони і жили між собою дуже гарно. Хоч одружились молодими, зуміли зберегти свою любов і через десять років. Берегли одне одного. Ніхто і не вірить, але не було між ними і непорозумінь. Кожен не хотів коханого образити. «Най буде, як ти кажеш.» повторював часто Олексій. «Ти голова родини, буде як ти захочеш» казала Настя.

Ідилію порушувало лиш відсутність дітей. Ще на перших роках подружнього життя вони перевірялись і висновок спеціалістів був невтішним: Олексій навряд коли стане батьком. Шанс в принципі є, але один на мільйон.

А тут диво! Настя відчула, що при надії. Олексій одразу продав квартиру у місті і купив великий заміський будинок. Обладнав дитячу, як для принца, бо ж ні у кого і сумніву не було, що буде хлопчик. І таки так! У свій термін з’явився на світ легінь Дмитрик. Але щойно забрали малого і маму додому, мусили викликати швидку – дитинка ледь дихала. Огляд у спеціалістів нічого абсолютно не виявив і мама з дитям знову поїхали додому, а вже ввечері летіли назад.

Вони тоді де тільки не були з Дмитриком. Хто тільки їх не оглядав – усі руками розводять. Настина мама казала – пороблено. Ну не може дитині бути добре скрізь – крім рідного дому. Аж ось одна літна професор посадовивши Анастасію навпроти почала розпитувати, де та живе, попросила описати в усіх подробицях дім, що росте в середині і довкола кого з домашніх улюбленців мають.

— У нас крім кавказької вівчарки – Тарзана і немає нікого. Він від старості уже ледь ходить, тому ми йому окрему кімнату виділили з тапчанчиком.

Жінка аж підскочила. Виписала довжелезний список і відправила Настю зробити усе необхідне.

— Та вам до дитини, навіть людину у якої є пес підпускати не можна! Переселяйте кудись Тарзана свого і робіть капітальний ремонт, аби ні шерстинки ніде не залишилось. Дитині знаходитись поруч з собакою ні в якому разі не можна. та вам. навіть рибок у домі не варто тримати. І ніякого домашнього господарства. Чули? Хочете здорову дитину, ніяких тварин і близько до малого не підпускайте.

Оксана щаслива, що нарешті з’ясувалась причина недуги Дмитрика зателефонувала Олексію і все розповіла.

— Я Тарзана не покину! – сказав сухо її чоловік. – Най та професор, що хочеш каже, ми знайдемо як допомогти дитині, а собаку мою не чіпай. Не смій навіть говорити, аби я його кудись дів. Він мені як брат і навіть більше. Ще тато, коли був живий мені його подарував. Та якщо хочеш, це єдина жива істота, яка мене любить по справжньому. Я його не зраджу, бо якась професор, щось там тобі наговорила. Ти мені його куди, у сарай переселити пропонуєш. А як я постарію, ти мене теж з хати, бо хтось тобі щось там сказав? – не вгавав чоловік

Настя одразу переселилась до мами. Навіть, речей своїх не забирала. Спочатку геть говорити ні з ким не хотіла, так переживала учинок чоловіка. З часом оговталась і подала на розлучення.

П’ять років минуло. Уже давно немає Тарзана і Олексій просить аби вона повернулась. Але Анастасія і чути того не хоче. Хоч кохає його, а той учинок пробачити не може.

Автор Анна Корольова.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page