Дозвілля
Я щоразу абсолютно свідомо витрачаю на ці замовлення більше п’ятисот євро з власних, дуже важко зароблених грошей, відмовляючи собі в новому одязі чи хорошому відпочинку тут, в Європі. Мені щиро хотілося зробити їм приємно, порадувати близьких людей, дати їм відчути мою турботу і показати, що навіть за кордоном я пам’ятаю про своє коріння
Коли кілька років тому моє життя зробило крутий, стрімкий поворот і я опинилася в
Дозвілля
— Донечко, це що… це мені? — тремтячими руками брала вона брелок. — Та навіщо ж такі гроші витрачати, мені й пішки непогано було
Моя рідна тітка, мамина старша сестра Галина, все своє свідоме життя керувалася однією дуже
Дозвілля
І ось, через кілька днів важкого, туманного перельоту, я знову повернулася туди, звідки колись так відчайдушно, з палаючими очима тікала
Коли звичний, роками вибудовуваний світ руйнується за один єдиний день, у людини всередині часто
Дозвілля
Мені в домі не потрібна втомлена, виснажена кухарка, яка жертвує собою заради першого, другого і десерту
Останнім часом наші традиційні п’ятничні зустрічі з дівчатами в затишній кав’ярні в самому центрі
Дозвілля
Бачачи, що Роман остаточно перегорів своєю дитячою мрією, повністю відсторонився від будь-яких обов’язків і просто ігнорує присутність пса в домі, я прийняла єдине правильне рішення
Кажуть, що справжнє обличчя людини та її здатність бути відповідальною за тих, хто від
Дозвілля
Останні кілька днів після тієї гучної розмови з батьками та чергового холодного мовчання з боку Андрія я провела у глибоких роздумах. Я намагалася зрозуміти, в який саме момент мого життя відбувся цей непомітний зсув, коли я з коханої дружини, турботливої доньки та хорошої сестри перетворилася на безвідмовного донора
Бувають дні, коли ти завмираєш посеред власної кухні з кухонним рушником у руках і
Дозвілля
І найсмішніше, найіронічніше в усьому цьому те, що якби вона зізналася мені на самому початку… Якби вона прийшла на другому чи третьому побаченні й чесно сказала: «Ігоре, у мене є син від першого шлюбу. Я знаю твою позицію, але я не можу його викреслити. Давай вирішувати, чи є у нас майбутнє»
Екран телефона на кухонному столі спалахнув, розрізавши ранкову тишу наполегливою, короткою вібрацією. Чергове повідомлення.
Дозвілля
І ось сьогодні. Дитині виповнилося чотири місяці. Матвій зайшов на кухню, де Аліна, тримаючи малюка однією рукою, намагалася налити собі окропу в чашку. Він підійшов до холодильника, дістав банку енергетика і, навіть не дивлячись на дружину, абсолютно спокійним, буденним голосом сказав: – Словом, Аліно. Наступного тижня я знову їду у відрядження. І взагалі, я поговорив з керівництвом, такі поїздки тепер будуть потрібні щомісяця. Це обов’язкова умова мого нового контракту
Квартира була занурена у важку, майже фізично відчутну напівтемряву червневого вечора. За панорамними вікнами
Дозвілля
– Він усе прорахував, – Катя хитала головою, дивуючись власній колишній наївності. – Юра ніколи не любив ходити в заклади. Коли я пропонувала кіно, театр чи новий ресторан, він завжди знаходив відмовки: “Я так втомлююся від людей на роботі, Катюш, давай спочатку спокійно посидимо вдома, замовимо суші, побудемо тільки вдвох”. Я думала – романтика, інтроверт, цінує наш затишок. Звісно!
Телефон на тумбочці завібрував, і Катерина здригнулася, наче від удару струмом. Останні кілька тижнів
Дозвілля
– Аліно, не мовчи, будь ласка. Ти лякаєш мене, – Марина обережно торкнулася її холодних пальців, які все ще стискали корпус телефона. – Що він написав? Знову «дуже зайнятий на об’єкті» чи «перенесемо зустріч на наступний тиждень»?
Кава холола, вкриваючись ледь помітною плівкою, але Аліна не помічала цього. Вона сиділа, вглядаючись

You cannot copy content of this page