— Ви впевнені? — Нотаріус, літній чоловік у важких окулярах, ще раз переглянув стос паперів. — Договір дарчі — це серйозно. Повернути майно назад буде вкрай складно, майже неможливо, якщо не буде доведено факт примусу.
— Ви впевнені? — Нотаріус, літній чоловік у важких окулярах, ще раз переглянув стос
— Олено, ти завжди була моїм сонцем, навіть коли я ховався в тіні своїх справ, тож нехай це майно стане моїми останніми теплими обіймами для тебе, — прочитала я крізь сльози. Його лист був сповнений світла та надії, але в кінці сторінки він залишив одну вказівку, яка обіцяла змінити все моє життя
— Олено, ти завжди була моїм сонцем, навіть коли я ховався в тіні своїх
— Навіщо ти приїхала туди, куди я тебе не кликав, — прошипів Ілля, коли я повернулася з його рідного дому. Я побачила порожнечу в його погляді й усвідомила, що всі ці місяці цілувала чоловіка, який тримав своїх батьків за замкненими дверима сорому
— Навіщо ти приїхала туди, куди я тебе не кликав, — прошипів Ілля, коли
— Тобі бракує грошей на лікування, тож просто візьми кредит, — спокійно сказав Тарас, підраховуючи витрати на свій новий автомобіль. Ці слова чоловіка стали початком кінця нашого шлюбу, який розсипався швидше, ніж я встигла усвідомити масштаб його байдужості
— Тобі бракує грошей на лікування, тож просто візьми кредит, — спокійно сказав Тарас,
— Максиме, ти заклав мою квартиру, яку я купувала ще до нашого знайомства, працюючи по чотирнадцять годин на добу? Ти привів сюди натовп нахлібників і смієш називати мене егоїсткою, бо я не хочу годувати вас усіх своїми останніми грошима? Збирайте речі. Зараз же.
— Максиме, ти заклав мою квартиру, яку я купувала ще до нашого знайомства, працюючи
— Віро, виходь за мене заміж! Я серйозно. Ти красива, розумна, а головне — з Вікою ми все одно пройдений етап. Один твій подих — і я твій, разом із моїми “золотими руками” та майбутньою квартирою.
— Віро, виходь за мене заміж! Я серйозно. Ти красива, розумна, а головне —
— Ти підеш у цей маєток і будеш робити все, що скажуть, бо нам потрібна нова машина, — поставив мені ультиматум чоловік
— Ти підеш у цей маєток і будеш робити все, що скажуть, бо нам
— Я ж не для себе цю квартиру купую, Варю, а для дітей наших! Мені й орендованого кута вистачить, а їм — спадок у майбутньому. Невже ти пошкодуєш гроші на щастя дітей?
— Я ж не для себе цю квартиру купую, Варю, а для дітей наших!
Моя зарплата в 30000 гривень зникала швидше, ніж я встигала її отримати, осідаючи в руках свекрухи під приводом чергової вигаданої біди. Я вірила в допомогу рідним, доки випадково не побачила, на що насправді йдуть наші сімейні капітали
Моя зарплата в 30000 гривень зникала швидше, ніж я встигала її отримати, осідаючи в
— Подивися, до чого ти мене довела! Геть із моєї квартири, у тебе є своя — там і живи, а тут я тебе бачити не бажаю!
— Подивися, до чого ти мене довела! Геть із моєї квартири, у тебе є

You cannot copy content of this page