fbpx
Дозвілля
Зрадівши, я побігла до нього, забувши про втому. І тільки відчинивши двері на вулицю, зрозуміла, що щось тут не так. Він не міг знати, що я зараз тут. Тому чому він стоїть із квітами і такий щасливо-схвильований?

Той літній день був дощовий і неприємний, як і події, що відбулися зі мною тоді. Я проходила практику в пологовому будинку. Працювали з ранку до вечора: ні присісти, чи не відпочити.

Після першого важкого трудового тижня я не відчувала ніг, ще й погода не дозволяла не поспішаючи пройтися до студентського гуртожитку. Всі мої подружки вже розійшлися, а я стояла і думала, що робити. У той момент, коли я хотіла викликати таксі, побачила за вікном батька. Чомусь він був з букетом квітів …

Зрадівши, я побігла до нього, забувши про втому. І тільки відчинивши двері на вулицю, зрозуміла, що щось тут не так. Він же навіть не знав, що я тут проходжу практику! І це не сюрприз для дочки, а непорозуміння! Вираз його обличчя підтвердив мої здогадки.

Простоявши так хвилин 5, він заговорив першим. Виявилося, що вже два роки батько живе на дві родини. Він робив все так акуратно, що у нас з матір’ю не було ніяких сумнівів з приводу його вірності. Зі Світланою він познайомився на корпоративі, коли прийшов до мами на роботу. Вона ще й підлегла матері працівниця і близька подруга.

А сьогодні його коханку виписують з його сином. Батько щось доводив мені вслід, але я його вже не чула. Вже не відчуваючи втоми, я брела під дощем, і в ньому ховалися мої сльози.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.