Привіт, Ксю, як життя молоде? – однокласник Мишко виник переді мною, немов з-під землі.
– Та нічого, дякую, слава Богу – відповіла я, розглядаючи його ближче. Неголений, комір сорочки несвіжий, черевики брудні. Ясно, у Мишка якраз таки не “слава Богу”.
Ми іноді бачимося з ним і його дружиною Наталкою. Наташа молодша від Мишка років на десять і вона зразково-показова дружина, мені ще у неї вчитися і вчитися. Але віднедавна у неї в голові зародилися сумніви з цього приводу. Винуватцем цього – чоловік. Публікую їх історію.
Познайомили їхні близькі друзі. До Наталі Мишко вже був одружений. Там, в минулому шлюбі залишилася донька. Прожив він з першою дружиною десять років, розлучився через несумісність характерів. Так потім розповідав мені Мишко, не вдаючись у подробиці. Наталя теж була заміжня, але дітей, на жаль, не було, і вона вийшла з шлюбу з найменшими втратами.
Вони зустрілися вже не молодими. Йому полтинник, їй сорок. Обидва з важким життєвим рюкзаком за спиною. Загалом, підійшли один одному. У Наташі була затишна однокімнатна квартира-студія, яку вона дуже любила і вважала своїм гніздечком. У це гніздечко вона вкладала всю свою душу і не тільки.
У Мишка з найдорожчого була трикімнатна квартира в центрі і мама. Мама жила окремо, але від цього значила для Михайлика не менше.
Отже, їх познайомили друзі і вони почали зустрічатися. Наталка, вже будучи заміжньою за чоловіком самодуром, побоювалася помилитися знову.
– Головне, щоб не буйний. – говорила вона подругам. Буйний у неї вже був. Колишній чоловік був ревнивцем і показував їй концерти з приводу і без. Хоча Наталка наліво навіть не дихала, не те що не дивилася.
Зрештою вона не витримала італійських пристрастей і подала на розлучення.
Так що вона довго придивлялася до Міші і через рік зустрічей дала свою згоду. Вони одружилися і Наталя переїхала до нього в трикімнатну квартиру в центрі міста. Міша добре заробляв і вони вирішили що Наталка поки працювати не буде, а буде забезпечувати затишок, так би мовити. Так і зробили.
Мишко працював, забезпечував сім’ю, а Наталка господарювала вдома. Господиня вона була хороша, готувала – пальчики оближеш. Тому в своїй майстерності ведення господарства була впевнена на всі сто, як і в жіночій чарівності. Але як вона, виявляється, помилялася.
Прожили вони рік, два, три. Таким розміреним, тихим сімейним життям. Особливо розміреним для Наталі. Ну дуже. Ранок, сніданок, прибирання, готування, прибирання, чоловік, вечеря, спальня) І так кожен день. Стала Наталка нудьгувати, день бабака їй набрид.
-Ну одне і те ж кожен день. Ну не можу більше. Треба чимось зайнятися чи що. – скаржилася вона мені телефоном.
Вирішила вона для початку піти на фітнес. Тим більше від сидіння вдома піднабрала трохи зайвого, непогано було б це скинути. Сказала чоловікові, Мишко сторопів:
– Фітнес? Та ти що, гроші на це витрачати! Он до мами поїдемо на дачу влітку, там фітнесом і займаєшся. Або з донькою моєю, Янкою, бігай. Он вона вранці бігає. І безкоштовно і корисно. – реготав він.
Наталя вперше почула в голосі чоловіка незадоволені нотки. Задумалася. Добре. Вирішила працювати в інтернеті, благо у неї був журналістський досвід, який їй і знадобився.
Тільки сяде ввечері за роботу, чоловік тут як тут. То чайку йому, то водички, то спинку почухати, то поговорити. Як на зло. А потім і зовсім став дутися, не приховуючи. Наталка почала вдень працювати, поки його вдома немає.
Став чіплятися до їжі – то борщ пересолений, то пиріг не розсипчастий, то м’ясо жорстке. Хоча Наташка готувала, як Бог. Наташка зажурилася.
А тут мама до них в гості зібралася. Наталя була з нею знайома, але тільки поверхнево, тому свекруха її особливо не напружувала. Жила вона в іншому районі, бачилися вони рідко… А тут раптом заявилася.
– Вітаю, невістонько, а я ось давно вас не бачила, вирішила приїхати. Сумую дуже за Мишком, він у мене один, як промінчик сонечка. Хороший у мене синочок, правда?
-Хороший звісно! – закивала невістонька головою.
Стіл ломився від страв, вже дружина постаралася на славу. Таких страв приготувала, що мамі і не снилося. Мама їла мало, як пташка. А поївши, сиділа підібгавши тонкі губки, як ніби образилася. Наташка була, як на голках, ледве дочекалася коли свекруха відчалить. Мишко поїхав садити маму на таксі, а Наташка зітхнула з полегшенням і взялася за прибирання.
Мишко прийшов через півгодини, дуже замислений.
– Як маму, провів, Міш? – запитала Наталя.
– Проводити то проводив, та от не сподобалося їй.
– Що??! – застигла Наталка з тарілкою. – що не сподобалося?
-Та все! І салати несмачні і скатертини, сказала, не ті постелені… І навіщо ми штори поміняли… І навіщо килими зняли…
– Мішо, ну це ж наша квартира! Захотіли так поміняли, що тут такого?
– Знаєш що, Наталю, по-перше квартира моя, якщо що. І килими теж я купував. Тому залиш ти маму в спокої, вона літня жінка і нам добра бажає. До речі, твої штори нові мені теж не подобаються. Ті, в квіточку, були кращі. – Міша зі злістю глянув на дружину і переможно ретирувався в спальню.
А Наташка як стояла, так і сіла. Тепер не тільки відсутність роботи, а й наявність мами стала проблемою.
Подальші події розвивалися наступним чином. Мишко почав Наташку виховувати. То на вечерю не приїде, у мами залишиться. А приїде, починає мамині кулінарні шедеври нахвалювати. То картку заблокує, а їй скаже, що ненавмисно. Те ще якісь кренделя випише.
Почав приходити додому, а дружина чомусь без настрою, пирогів немає, обов’язок виповнюється абияк.
– Я її забезпечую, вона на всьому готовому, Ксюш! – скаржиться мені Мишко. – дім повна чаша. Вона вдома сидить, ні фіга не робить. Що їй ще треба?
– Міша, ну жінці не тільки забезпечення треба, а й багато іншого… – намагалася я йому заперечити.
-Інше? А що інше? Любов? Та мені пів століття вже, я її люблю звісно по-своєму, але ми ж не молодята там якісь. Ксюх, га?
– Міша, жінці ще треба поваги, уваги і розваги теж.
– Які розваги? Я що, клоун? Ні, ну ми в гості ходимо іноді …
– В гості. Іноді. Міш, це не те. Їй нудно. Вона ж хотіла працювати, а ти проти.
– Ну так, працювати. Я вдома, а вона сидить в комп’ютер витріщатися… Нічого в нього витріщатися, якщо чоловік поруч!
– Миша, я говорила з нею. Ти кажуть, з колегою допізна звіт писав? А колега жінка, так? І прийшов в помаді і чужими парфумами вимазаний, так?
– Ну прийшов, ну було. Ну один раз же. Я ж вибачення просив, що не буду більше… Ксюх, поговори з нею, подзвони, га? Як пішла вона, місця собі знайти не можу, погано мені без неї… – Мишко опустив голову і креслив носком черевика землю…
…Я подзвонила. Наталка не відразу взяла слухавку, а коли взяла, я почула колишній веселий голос приятельки:
– О привіт, мила! Та ні, який там Міша! Я кричати буду, Ксюх, я на скачках, а тут шумно! Не хочу навіть чути! Я живу добре, вільно. Сама собі господиня, заробляю нормально, на фітнес записалася, на йогу. Нікому не звітую, нічиїм мамам НЕ догоджаю! Для чого мені його шкарпетки і трикімнатна квартира! Нас і тут непогано годують, Ксюх! Ще й приймати його повинна після звітів з Нінкою, він бачте помилився, у нього бачте стрес був! Він його заспокоював, цей стрес. А воно мені треба? І більше я заміж ні ногою!!! Все папа, до зв’язку.
Мишкові я подзвонила і винесла йому “вирок”, після якого він довго сопів і мовчав в трубку. Я слухала його сопіння і зловила себе на думці, що мені захотілося, щоб мій однокласник з’являвся в моєму житті якомога рідше…
Я поклала слухавку і задумалась. Все таки складна штука життя, тим більше сімейне. Але цікаве.
Історія реальна, імена учасників змінені зі зрозумілих причин.
Автор: careva
Фото ілюстративне.
