fbpx

Живу з постійним почуттям провини перед своєю мамою, хоч нічого поганого не зробила. Мамі було вже трохи за тридцять, і вона вийшла за мого тата тільки, щоб народити дитину і через батьків, які постійно звинувачували її, що вона ніяк не влаштує своє особисте життя. Але без кохання їхнє сімейне життя не склалося, і вони через кілька років розлучилися.

Живу з постійним почуттям провини перед своєю мамою, хоч нічого поганого не зробила.

Мамі було вже трохи за тридцять, і вона вийшла за мого тата тільки, щоб народити дитину і через батьків, які постійно звинувачували її, що вона ніяк не влаштує своє особисте життя. Але без кохання їхнє сімейне життя не склалося, і вони через кілька років розлучилися.

З того часу мама контролює кожен мій крок, і якщо я щось роблю не так, як вона хоче, починаються сльози та образи. Постійні каже, що вона живе лише заради мене, присвятила мені все життя, а я егоїстка, цього не ціную та не люблю її. Мені дуже важко з нею спілкуватися та постійно переконувати, що це не так.

Мені вже 25 років, я цілком самостійна людина, працюю, але в усьому маю слухатися маму. З татом я спілкуюся нормально, мамі боюся навіть говорити, що буваю в нього вдома, у нього інша сім’я і є син. Його дружина не проти, щоб я приходила до них, навіть навпаки, каже, що ми з братом маємо підтримувати стосунки, ми ж рідні.

Жінка у тата дуже хороша та розуміюча, я рада що він з нею і щасливий.

Батько після розлучення завжди брав участь у моєму житті, постійно допомагав нам грошима, брав із собою у відпустку, хоча для цього треба було довго просити маму, щоби вона мене відпустила.

Я іноді думаю, що в тому, що вони розлучилися, винна переважно мама зі своїм складним характером. Тепер вона переключилася на мене і мені здається, що її контроль триватиме вічно.

Я навіть коли йду гуляти з хлопцями то маю казати мамі, і вона ображається коли я не розказую їй щось. Як менні жити з постійним відчуттям образи?

Тато каже, що коли я вийду заміж, то в жодному разі не повинна жити разом із мамою, лише окремо. Може, він і має рацію, а може в нього каже образа на маму. Але якщо навіть так, то як я можу про це сказати мамі, щоб не образити її?

You cannot copy content of this page