fbpx
Дозвілля
Жили ми з бабусею удвох, а точніше виживали, як могли і вміли. Оті славні дев’яності припали на мою юність. Мама мною не цікавилась і до нас не приїздила. Вона мене знайшла лиш після того, як бабусі не стало. І зовсім не для того, аби підтримати

Моя мати розлучилася з моїм батьком, коли мені було два роки. Розлучилася просто так через дрібне непорозуміння. Правда, всім говорила і продовжує говорити, що він їй казав неправду. Так. Сказав, що купив їй светр у відрядженні, а насправді не купив.

Батька свого я не пам’ятаю, хоча ми листувалися якийсь час з ним, він одружився, у нього була дочка, думаю, що живий і донині. Мати вийшла заміж вдруге, коли мені виповнилося п’ять років. Я в новій сім’ї була не потрібна, і тому залишилася з бабусею і дідусем, а мати поїхала жити в місто. Наше селище було в 70 км від нього. Якийсь час мати ще приїжджала досить часто з вітчимом в гості, а коли не стало дідуся дідусь, її приїзди стали все рідше, а потім і припинилися зовсім.

Жили ми з бабусею удвох, а точніше виживали, як могли і вміли. Оті славні дев’яності припали на мою юність. Я закінчила школу, пішла вчитися і працювала. Моя зарплата, бабусина пенсія якось допомагала зводити кінці з кінцями. З матір’ю я, звичайно, бачилася, але її моє життя не цікавило . У неї була дочка, а я ось зайва, і взагалі, показувати мене друзям вона вважала мовeтоном. Адже тоді треба говорити, що був другий шлюб, а вона це вважала соромом. Я не світилась бажанням ставати частиною її життя. Хоча, неприємно було, звичайно. Мати мені ніколи не допомагала, лише періодами говорила: «А за що тебе любити? Ти мені хто? Так, я твоя мати. Але з твоєю появою пов’язані не хороші спогади».

Я всього досягла в житті сама. У 23 роки вийшла заміж і вже мала сина, через півтора року – доню. Мати приїжджала подивитися на онуків, але не цікавилася ними, як і мною. Коли ми розлучалися з чоловіком і був дуже непростий період в житті, мати, замість того щоб допомогти, робила лиш гірше. Чоловіку і свекрусі про мене говорила різного поганого. Досі не розумію – навіщо.

Після мого розлучення наші з матір’ю відносини фактично зійшли нанівець. Я не знала, що моя зведена сестра встигла вийти заміж, мати дитину і розлучитися, і ніколи не бачила племінницю. А коли дізналася про це, з’ясувалося, що сестра теж була не в курсі мого життя і все ображалась на мою байдужість.

І ось нещодавно моя мати об’явилася з вимогою допомогти її сім’ї. Допомога полягає в тому, що я повинна відмовитися від своєї частки в спадщині і переписати її на зведену сестру. Їй потрібне своє власне житло, а я вже якось сама, і, до того ж, у мене вже є будинок. Я не погодилася підписати відмову від частки в квартирі, сказавши, що у мене ростуть двоє дітей, яким я хочу теж забезпечити життя. І ця частка мені потрібна. Мати влаштувала не найкращу сцену і сказала, що я її зовсім не люблю. На що я відповіла:

— А за що тебе любити? Ти мені хто? Так, ти моя мати. Але я завжди була для тебе лиш нехорошим спомином. Нехай так і залишиться.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.