fbpx
Дозвілля
Здивована поведінкою мами – вона знає, що ми з чоловіком навиворіт вивертаємось, щоб квартиру виплатити, але замість того, щоб нам допомогти, вона собі машину купила для чогось. Ще й вважає, що це я неправа

Ми з чоловіком живемо вже сім років. У нас двоє дітей, 6 і 4 роки, і двокімнатна квартира, яку ми взяли в іпотеку. Ми з чоловіком намагаємося хапатися за будь-яку можливість підробити, щоб швидше закрити це питання. У відпустці останній раз були після весілля на медовий місяць. А нам лише по тридцять років.

Після весілля жити пішли до свекрухи, у неї трикімнатна квартира, а у моєї мами прохідна двокімнатна. Звісно, жити з мамою чоловіка те ще задоволення, але ми хотіли відкласти на своє житло. Але багато накопичити ми не встигли, я дізналася, що при надії. Начебто хороша новина, але не дуже своєчасна. Але діватися вже нікуди було.

Мама тоді мене не схвалила і сказала, що вона б на моєму місці зачекала з дітьми.

– Ти підеш в декрет, працювати буде один Коля. Що ви там собі на квартиру відкладете? Ти уявляєш, скільки всього потрібно немовляті?

Я тоді з нею посварилася. Не такої реакції чекаєш від рідної матері, якій повідомляєш, що вона стане бабусею. Свекруха і то радісніше поставилася. Чоловік сказав, що знайде собі другу роботу, щоб і на дитину вистачило, і відкласти. Я заспокоїлась.

У нас з’явився старший син. Я сиділа з ним, тому що обидві бабусі були працюючі і підмінити було нікому. Чоловік, як і обіцяв, влаштувався на другу роботу. Крім дитини я ще намагалася займатися господарством. А потім ми дізналися, що я у нас буде друга дитина.

Тут вже і свекруха не висловлювала захоплення. Я розумію, що в домі з малюком складно, але робити було вже нічого. Після цієї новини, стосунки з мамою чоловіка натягнулися. Все ми робимо не так, заважаємо, шумимо. Я навіть розмовляла з мамою, щоб ми переїхали до неї, але вона відмовила.

– Ви так з одного горба на інший хочете пересісти? Сваха вас вже пошкодувала, ви бездумно збільшуєте сім’ю. Ні вже, мені такі пригоди ні до чого. Ви хоч щось зібрати встигли? Чудово. Я вам додам на перший внесок, а далі крутіться самі. Пора подорослішати вже.

Я навіть не образилася на мамине визначення “бездумно збільшуєте сім’ю”. Вона додасть грошей, ми візьмемо своє житло і з’їмо від свекрухи! Коли я оголосила це чоловікові і його мамі, обстановка в домі значно розрядилася. Свекруха сказала, що у неї теж дещо відкладено і вона додасть нам на квартиру.

Другого сина ми принесли вже в своє житло. Чоловік продовжував працювати на двох роботах. Ми намагалися встигнути і ремонт зробити, і в іпотеку вкластися, і дітям все необхідне купити. Гроші розходилися миттєво. Потім у чоловіка відпала одна з робіт і підробіток довелося брати мені. Вечорами я здавала чоловікові вахту по дітях і йшла писати курсові та реферати на замовлення. Спати вдавалося уривками – вночі кілька годин і вдень з дітьми.

Крутилися ми, як білки в колесі. Повертатися з декрету мені нікуди, фірма закрилася. А шукати нову не виходить. Працівниця з двома маленькими дітьми не найбажаніший кандидат. Діти в садок сходили кожен по два рази, обоє щось чіпляли моментально, тому цей варіант ми відкинули. А зараз вже і старшому в школу пора. Доводиться перебиватися підробітками і простенькими проектами віддалено.

Не так собі уявляєш щасливе життя, правда? Тому моєму обуренню не було меж, коли я дізналася, що мама купила собі машину. Не найдорожчу, але і не за три гривні. Машинка коштувала близько 30 тисяч зелених. Вона знає нашу ситуацію, а замість того, щоб допомогти доньці і внукам вона купила тачку.

Коли вона приїхала до нас в гості, я не забула їй про це сказати, але її не проб’єш.

– Я вас розростатися не примушувала. Якби не твої тривалі відпустки, то своїх накопичень і нашої з сватами допомогою ви обійшлися б навіть без іпотеки. Купили б квартиру, а потім вже про дітей думали А так – ви зробили свій вибір, хто вам винен? Тепер несіть відповідальність за вчинки. Тим більше, що я вам і так допомогла, якщо ти не пам’ятаєш. А якщо тобі здається, що я вічно повинна тобі в дзьобику все нести, то ти помиляєшся.

Я сказала, що раз їй на якість життя онуків начхати, то вона їх більше не побачить. Мама тільки знизала плечима і сказала, що це теж мій вибір. Нуль співчуття у цієї жінки.

Вважаю, що їй і машина не потрібна, просто вирішила мене носом тикнути, що вона може собі ось таке дозволити, а я копійки рахую. Якщо моїм синам колись знадобиться допомога, я зроблю все, але дітям допоможу. На відміну від їх бабусі.

Фото ілюстративне.