fbpx

Зараз у мене склалася ситуація, про яку говорити з подругами не хочеться, а запитати поради треба. Чи дозволити колишньому чоловікові бачитися з дитиною?

Зараз у мене склалася ситуація, про яку говорити з подругами не хочеться, а запитати поради треба. Чи дозволити колишньому чоловікові бачитися з дитиною?

Я розлучилася з чоловіком, з ним практично не спілкуюся. Якщо нам доводиться спілкуватися, то обов’язково відбувається скандал із образами та взаємними звинуваченнями.

У нас є спільна дитина (хлопчик, 8 років), але колишня для неї нічого не робить. Але й відмовлятися від батьківства не збирається. Дитина не бачила жодного разу і не знає про неї нічого, тому що роки 3 тому горе-папаша хотів звернутися в експертизу на встановлення батьківства.

І я принципово вирішила не дозволяти чоловікові спілкуватися з його дитиною, якщо він дозволив собі засумніватися в батьківстві.

Аліменти чоловік платити не поспішає, по півроку буває не платить, поки йому не нагадаєш, що звичайно супроводжується скандалами, новими звинуваченнями та докорами. Каже, що це у нього від 25% «білої» зарплати, як належить за законом, а сам на новій іномарці приїхав. Розписку взяв, що аліменти ці мізерні привіз, не посоромився.

Хотів дитину забрати на вихідні, а я кажу: «Ти хоч з нею познайомся, вона маленька, тебе не знає, вперше бачить. Не кажи одразу, що ти його батько, ближче познайомишся, поговориш, тоді й скажеш. А то зараз наговориш йому всього і зникнеш знову на рік, а що я йому тоді скажу? Так його це сильно розлютило, у нього інше бачення ситуації.

За його словами, я залицяльника не знайшла поки, який би на роль тата підійшов. Загалом неприємно все це.

І ось зараз виникла така ситуація: він отримує квартиру (він військовий), йому потрібна виписка із домової книги, що дитина прописана у мене. А я кажу: давай ти відмовишся від нього, тобі ніякі довідки не будуть потрібні і ми ніколи в твоє життя не втручатимемося.

Він спочатку погодився, потім передумав, мовляв не відмовлятимуся я і морально і матеріально допоможу йому, якщо буде треба. А якщо, каже, ти в суд подаси, то я і гроші і час знайду, але виграю справу.

Так у цій непростій ситуації я ніяк не можу вирішити: дозволити йому бачитися із сином чи не варто. При мені він з дитиною навіть не хоче говорити, а намагається відвезти його до себе додому.

Я боюся залишити їх наодинці: він наплете дитині всякі гидоти, задобрить його іграшками і поїде знову на півроку чи рік, а мені що робити? У тата загострення батьківських почуттів, а синові  травма може бути.

You cannot copy content of this page