fbpx
Дозвілля
Забирати своє, чи бути людиною?

Коли тато пішов до іншої, ми з мамою залишилися самі. Вірніше, вона сама його виставила, бо він її зрадив.

Ми з мамою жили дружно. Вона завжди знаходила час вислухати мене, дати добру пораду, в тій чи іншій ситуації і навіть не замислювалася про друге заміжжя. Все своє життя вона присвятила мені.

Але все скінчилося в одну мить. Мама пішла з життя. Так я залишилася одна.

Тато взяв опікунство наді мною. Згодом він разом зі своєю новою дружиною переїхав жити в нашу з мамою квартиру.

Спочатку мачуха ставилася до мене добре, ми навіть подружилися з нею. Ми ходили разом по магазинах, купували мені модні, красиві речі.

Живучи з мамою удвох, ми не могли собі дозволити витрачати багато грошей, а зараз, все і відразу. Здійснилися всі мої мрії!

Але одного разу, йдучи зі школи додому я вирішила зайти в інтернет кафе, щоб посидіти в інтернеті і випити смачного чаю.

Тоді випадково за вікном я побачила те, в що мені не хотілося вірити. Там стояла пара, про те, що між ними є кохання і не зрячий зрозумів би. Придивившись впізнала свою мачуху. Я аж обімліла, адже вона завжди говорила, що дуже любить мого батька.

Прийшовши додому і дочекавшись її, я вирішила з нею поговорила, про те, що бачила. Пообіцявши, що поки батькові нічого не буду розповідати, але вона мені повинна пообіцяти, що її пригоди зупиняться. Мачуха тільки розсміявшись, мовчки вийшла з моєї кімнати.

Після цієї розмови, моє життя пішло шкереберть. Батько змінив своє ставлення до мене докорінно.

Я не розуміла в чому справа, тому вирішила поговорити з ним. Він не вислухавши мене запитав:

Від нього я почула, що мачуха не витримала і розповіла про все те не добре, що я ніби то робила його дружині. Йому було сказано стільки всього, що мене він не чув, мені не вірив і вже за два тижні мене оформили у спортивну школу – інтернат.

Але справа не в цьому навіть, хоча і в цьому звісно теж. Після того, наше з батьком спілкування зійшло нанівець і ми бачились вкрай рідко. Я вже доросла жінка а у тата з мачухою є двоє дітей. Так от учора я з чоловіком мала серйозну розмову. Він у мене юрист і запитав, кому належить квартира у якій живе родина мого тата. Я розповіла що колись там жила бабуся по материній лінії, потім ми з мамою, ну і зрештою тепер тато.

Чоловік сказав, що ми маємо повне право попросити татуся на вихід, адже житло є моїм по факту.

Тепер у мене дилема: з одного боку він мій тато і мені його шкода, але з іншого він мене ніколи не шкодував і спокійно живе у моїй квартирі навіть не цікавлячись де наразі мешкаю я.

Забирати своє, чи бути людиною?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.