Є люди, яким потрібні інші, щоб заповнити ними свої порожнечі.
Так дівчина шукає хлопця, бо всі подруги вже мають пару. І тут не йдеться про якість стосунку. Лише про наявність особи збоку, якою можна додати собі вартості в очах інших. А насправді – лише у своїх. Бо інші думають, як додати вартості собі
Є люди, які шукають інших, щоб їх хтось слухав. І коли їм трапляється хтось, хто має вільні вуха, то з ними трапляється лавина тексту, емоцій, болю. І все невиговорене накриває слухача з головою
Є люди, які шукають інших, бо мають багато нерозділеної любові. І коли зустрічають когось, кого можна любити, то теж можуть у тій любові втопити. Любити так сильно, що аж бракне повітря. І будь-яка особа, яка починає розуміти, що відбувається, втече, аби вижити
До чого я?
До того, що ніхто не має заповнити у мені всі пробіли, порожнечі, наситити мій голод. Бо інша особа – не інструмент для мого щастя чи реалізації.
Інша особа – дар.
Інша особа – вчитель любові.
Інша особа – святиня, в яку входимо босими ногами. Лише після запрошення і на таку відстань, на яку нас запрошено.
Лише Бог може заповнити всі мої безодні. Але і Він не інструмент. Він – Особа, яка любить мене. І лише Він навчить мене любити інших. Себе. Його. Все, що є навколо.
Лише Він так делікатно ставиться до мене, що приймає навіть моє “ні” на Його любов.
Лише Він відкрито каже: “будь зі Мною”, бо справді всім серцем бажає цього стосунку.
Лише Він мені відкриє всі мої порожнечі і розповість, чим їх заповнити. І чи справді мені це потрібно.
Його любов – не зобов’язання. Не примус. Не тиск. А ніжність, у яку входиш і в якій добре. І лише Бог мене навчить любити інших. Бо Він створив людей, аби були одне для одного нагадуванням про Нього. Кожному дав якусь свою рису. Бо Його одного – замало.
І тут дуже важлива річ: якщо я не можу збудувати стосунки з людьми, то чи справді я маю стосунок з Богом?
Чи лише ілюзію цього стосунку?
1Ів.4,20-21. Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого»
Самотність – це жити у своєму маленькому світі, де все і всі мають бути такими, як я собі уявляю. Вихід із самотності – це збагнути, що любов є більша за всі мої уявлення про
неї. І щодня відкриватися на неї щораз більше.
Хай Бог навчить нас любити так, як Він. Нікого і нічого не виключаючи зі своєї любові. І тоді ми станемо тими, з ким добре. І нас самим, і людям, і Богу
Будьте тими, з ким добре!
С. Антонія, МНІ