fbpx
Саморозвиток
Якщо ви хочете змінити світ спочатку заправте своє ліжко. Потужна промова адмірала ВМС США Уільяма Макрайвена

Заправляючи ліжко щодня ви виконуєте перше завдання цього дня. Ви можете пишатися цим, це дасть вам поштовх виконанню наступної задачі, потім наступної. І, таким чином, одне виконане завдання потягне за собою ще кілька виконаних завдань та заправлене з ранку ліжко буде ще одним нагадуванням про те, що навіть дрібні завдання важливі.

Якщо ви не можете впоратися з дрібною задачею, то ви ніколи не зможете впоратися з великою. І якщо, раптом у вас буде важкий день, то вдома вас чекатиме вже заправлене ліжко. Ліжко заправлене вами. Заправлене ліжко дасть вам надію на те, що завтрашній день буде кращим.

Щоб пройти підготовку “морських котиків” потрібно пропливти кілька довгих запливів. Один з них – нічний. Перед запливом інструктори радісно розповідають курсантам про всі види акул, які мешкають у водах Сан-Клементе. Потім інструктори кажуть, що акула ще не з’їла жодного курсанта, принаймні на їхній пам’яті таких випадків не було.

Курсантів також вчать, що якщо навколо них починає кружляти акула, вони мають залишатися на своїй позиції, не відпливати вбік, не показувати переляку. І якщо акула у пошуках нічного перекусу кинеться на вас, зберіть всю свою волю в кулак і вдарте її по носі. Вона відвернеться і відпливе. В цьому світі повно акул. І якщо ви хочете завершити цей заплив – вам доведеться навчитися боротися з ними. Тому якщо хочете змінити світ – перестаньте тікати від акул.

На початку підготовки в моєму класі було 150 чоловік. Через кілька тижнів важких тренувань залишилося 42. Ми були розділені на шість команд по сім осіб у кожній. Я був у команді з високими хлопцями, але найкраща команда складалася з невисоких хлопців. Ми називали їх “команда Манчкін”, всі зростом нижче 165 сантиметрів. У цій команді був індіанець, афроамериканець, американець польського походження, грецького, італійського та двоє міцних хлопців із середнього Заходу.

Вони гребли, бігали і плавали краще решти команд. Високі хлопці з інших команд завжди сміялися над крихітними ластами, які “команда Манчкін” одягала на свої крихітні ноги перед кожним запливом. Але ці невисокі хлопці з різних куточків світу завжди сміялися останніми. Плаваючи найшвидше і добираючись до берега набагато раніше за всіх інших.

Але тренування морських котиків зробили нас рівними. Не мають значення ні твій колір шкіри, ні твоя освіта, ні твій соціальний статус. Важливі повага та воля до перемоги. Якщо ви хочете змінити світ оцінюйте людей за розміром їхніх сердець, а не за розміром ласт.

Дев’ятий тиждень тренувань відомий як “пекельний тиждень”. Це шість днів без сну, постійний фізичний та психологічний тиск та один особливий день у грязьових рівнинах. Грязьові рівнини ця територія між Сан-Дієго і Тіхуаною, де стікає вода та створює тіхуанські підтоплення – болотяну ділянку місцевості, де болото поглинає вас повністю.

На третій день “пекельного тижня” ви сідаєте в болото і проводите там 15 годин, намагаючись вижити в морозному холоді і при безперервному тиску інструкторів. І ось наприкінці дня, коли вже сідало сонце одна група порушила правила. Через порушення ми знову були відправлені в болото. У цьому бруді ми всі були закопані по горло, стирчали тільки наші голови. Та інструктори сказали нам, що ми зможемо вийти з болота щойно п’ятеро з нас здадуться. Тільки п’ятеро людей, і ми могли б позбутися цього пекельного холоду…Оглядаючись на всі боки було видно, що деякі хлопці були готові здатися. До сходу сонця ще залишалося 8 годин. Ще 8 годин пронизливого до кісток холоду. Стук зубів і тремтливий стогін курсантів були настільки гучними, що було важко почути хоч щось. Але потім один голос залунав по-іншому. Всі замовкли… Це була пісня. Голос звучав зовсім не в тон, але спів був наповнений великим ентузіазмом. Один голос перетворився в два, два в три, і незабаром співали вже всі. Інструктори казали, що якщо ми не припинимо співати, то проведемо ще більше часу в болоті. Але спів продовжувався і чомусь болото здавалося вже теплішим і світанок не здавався таким далеким.

Якщо я і навчився чогось за час своїх подорожей світом, так це силі надії, силі однієї людини… Вашингтон, Лінкольн, Кінг, Мандела і навіть молода дівчина з Пакистану – Малала… Одна людина може змінити світ, просто давши людям надію.

Так що, якщо ви хочете змінити світ, починайте щодня з виконання завдань. Знайдіть когось, на кого ви будете рівнятися. Поважайте всіх. Знайте, що в житті ви будете терпіти багато невдач і це нормально. Не нормально – це опускати руки у важкі часи. В цей час потрібно голосно заспівати і широко посміхнутися. Дійте! Несіть добро, надихайте інших і ніколи, ніколи не здавайтеся!

Якщо ви зробите це – наступне покоління та покоління за ним, житимуть у набагато кращому світі, ніж в якому ми живемо сьогодні. Те, що зародилося сьогодні тут, справді змінить світ на краще.

Всіх нас чекає чимало важких періодів, але завжди є люди, яким гірше ніж вам. Якщо ви наповните свої дні жалістю до себе і до своєї долі, оплакуватимете свою долю та шукатимете винних, життя буде довгим і важким. Але, якщо ви відмовитеся розлучатися з мріями, якщо розпрямите спину і кинете виклик обставинам – життя буде таким, яким ви його задумаєте. І у ваших силах зробити його чудовим.

Ніколи, ніколи не здавайтеся!

адмірал ВМС США – Уільяма Макрайвен