fbpx
Саморозвиток
Якщо раптово прокинулись серед ночі – помоліться за найближчих

Чому ми раптово прокидаємося вночі, немов хтось штовхнув нас і заставив прокинутися? Це досить неприємно.

Але ось один лікар розповів, що під час важких чергувань він іноді засипав прямо на каталці в коридорі, – поки все було спокійно. Але його будив хтось, немов сильно штовхав. Вставай! Він підхоплювався і справді, виявлялося, що якомусь пацієнту потрібна його допомога. Він прокидався до того, як його кликали. Так завжди було. Навіть якщо сон неймовірно втомленого лікаря був дуже міцний.

Це знають багато лікарів. Багато людей, чия робота пов’язана з порятунком. Так прокидаються і ті, хто в небезпеці, на війні, наприклад. Яким би не був міцний сон, цей поштовх будить негайно. І рятує життя людини, що прокинулась або інших людей.

Так від поштовху прокидаються матері за секунду до того, як почне тривожитись їх дитя. Або опиниться в небезпеці.

Це ангел нас будить. Наш Ангел-охоронець. Або Ангел-охоронець того, кому ми повинні допомогти. Така моя думка.

Але якщо штовхнув нас Ангел, а ми вдома, небезпеки немає і взагалі нікого поруч немає, кому потрібна б була наша допомога і увага? Нічого ж не відбувається. Навіщо це неприємне примусове пробудження? Марне, до того ж?

А це нам знати не дано: корисне воно чи ні. Раз нас штовхнули і ми прокинулися, значить, так треба. І треба помолитися про тих, кого ми любимо. Подумки сказати їм про свою любов. Побажати здоров’я і спокою.

І треба подякувати своєму Ангелу за це пробудження, за цей поштовх. Може, темні сили готувалися напасти на нас, сплячих? Може, хтось бажав нам зла і чаклував в ці хвилини, користуючись нашим сном? Може, опівнічний злодій замишляв погане?

І пробудження врятувало нас!

Але люди дратуються і сердяться. І засипають знову потім, не розуміючи, що їх врятували від неприємностей. Або хотіли від них допомоги, уявної і молитовної для близької їм людини. Все може бути саме так! Але ми не розуміємо. І не завжди вдячні…

Просто так НІЧОГО не буває!

Анна Кир’янова, психолог