Якщо є на світі хоч одна людина, від спілкування з якою вам стає тепліше та світліше, бережіть її як зіницю ока. Як свій скарб, як власний життєвий ресурс.
Якщо є той, до кого можна прийти, кому можна зателефонувати, написати, поділитися тим, що на душі, а потім відчути себе краще – вам пощастило. У вас є ліки від труднощів життя і джерело енергії. Бережіть ці стосунки і цю людину. Даруйте їй подарунки, діліться і гарним, а не лише проблемами. І моліться за нього, щоб він не зник, не залишив вас. Не набридайте йому через дрібниці.
Це може бути старий друг чи близький родич. У особливо щасливих чоловік може бути священником чи психологом. Головне, що після спілкування з цією людиною вам стає легше, навіть якщо нічого особливо розумного чи бадьорого ця людина не говорить. Але вам просто легше. І справи потім починають налагоджуватися, проблеми вирішуються. З вас зняли частину важкості, звільнили розум і душу від каменя тривоги, ви успішніше справляєтеся з життям. І перемагаєте.
Якщо є така людина, вам дуже пощастило. Але багато хто це розуміє потім, коли втрачає цю людину. Нехтують нею. Або псують стосунки. Або своєю нав’язливістю та впертістю відштовхують того, хто полегшував ношу. Або просто ця людина йде з цього світу. І тільки тоді цю людину починають цінувати.
Виявляється, нікому не потрібні проблеми. Нікому не цікаві наші переживання. Немає в людей часу і сил прислухатися до наших історій – щиро співчувати і щиро підтримувати. Скажуть чергову фразу та відвернуться. У самих проблем вистачає. Але це потім розумієш.
А краще б одразу цінувати та берегти того, хто ділиться енергією життя та теплом серця. Щоденно і звично ділиться. Кому можна сказати чи написати та завжди отримати підтримку.
Анна Кир’янова
