“Але хто подбає про брата, коли він постаріє? Я думаю, що він потребує більше за мене”. З такими думками чоловік вставав уночі, непомітно пробирався до комори брата і висипав туди мішок зерна.
У двох братів була спільна ферма. Один з них був неодруженим, а інший мав сім’ю.
Щедра земля дарувала їм багатий урожай зерна. Зібраний урожай брати ділили між собою порівну. Спочатку все йшло добре. Але потім одружений брат почав прокидатися серед ночі і думати:
– Ні, це несправедливо. Брат не має сім’ї і при цьому отримує половину врожаю. У мене дружина та п’ятеро дітей, у мене буде підтримка у старості. Але хто подбає про брата, коли він постаріє? Йому потрібно заробляти більше, ніж він заробляє зараз, я думаю, що він потребує більше за мене.
З такими думками він вставав уночі, непомітно пробирався до комори брата і висипав туди мішок зерна.
Холостяка теж почали відвідувати подібні думки. Іноді він прокидався ночами і розмірковував:
– Ні, це зовсім несправедливо. У мого брата є дружина та п’ятеро дітлахів, а він отримує лише половину врожаю. У мене ж сім’ї нема. Хіба справедливо, що мій рідний брат, який потребує більше ніж я, отримує стільки ж, скільки і я?
Потім він вставав, пробирався до комори брата і висипав туди мішок зерна.
Одного разу вони прокинулися в той самий час, пішли кожен до комори брата з мішком за спиною і зустрілися один з одним.
Про цю історію стало відомо через багато років, коли братів уже не було в живих. Місце, де брати зустрілися, жителі цього міста досі називають місцем любові. Коли мешканці вирішили побудувати храм, вони вибрали те місце, де зустрілися брати, тому що не могли уявити собі святішого місця, ніж це.
За притчею Ентоні де Мелло
