fbpx

Якось вона приїхала з онуками в гості. Поки я готувала чай вона просто пішла, а дітей залишила мені. Молодшому не було ще й року і ось він без суміші і підгузків на моїх руках. Я не знала, що робити. Взяла телефон і стала видзвонювати дочку, але вона відключила телефон

Мені соромно зізнатися, але моя дочка має проблеми з оковитою. У минулому році не стало її чоловіка. Вона перебувала на останньому місяці. Тоді вона ще була адекватна. Це був мій третій онук. Але з нею щось ніби сталось. Ніби з чоловіком і вона пішла.

Я живу в селі, а доня поруч у місті з дітками була. І стали до мене тривожні чутки доходити. Спочатку я й не вірила, але потім почала прозрівати.

Якось вона приїхала з онуками в гості. Поки я готувала чай вона просто пішла, а дітей залишила мені. Молодшому не було ще й року і ось він без суміші і підгузків на моїх руках. Я не знала, що робити. Взяла телефон і стала видзвонювати дочку, але вона відключила телефон. Місяць від неї не було ні привіту, ні відповіді. Я ледь раду давала дітям і господарству. З чуток я зрозуміла, що донька втратила над собою контроль.

В один прекрасний день, коли я була на городі, старший онук прибіг і сказав, що приїжджала мама і привезла памперси для молодшого онука. Коли я вийшла за хвіртку, сліду її вже не було. Вона знову втекла.

Я ночами плакала в подушку. Мені було шкода дітей, і я дуже втомилася. Троє хлопчаків, один з них зовсім ще крихітка. Як я могла так виховати дочку?

Час минав, і тоді до мене навідались співробітники соціальної служби. Вони намагалися знайти маму дітей, але безрезультатно. На жаль, у мене в хаті не було відповідних умов для виховання дітей. У будинку була відсутня вода, і опалення було пічне. Ремонту будинок не бачив два десятка років. І тоді мені сказали, що на днях дітей у мене заберуть. Я заспокоювала себе, що там їм буде краще, ніж зі мною. Я вже не молода, дуже втомлююся, у мене господарство і здоров’я вже не те, що раніше.

На наступний день я попросила сусідку доглянути за дітьми, а сама поїхала шукати доньку. Я думала, що зможу її вговорити повернутись до нормального життя. На квартирі її не було, тоді сусіди підказали мені, де можна знайти мою дівчинку. У квартирі поверхом вище я знайшла компанію, серед них була і моя дочка. Я намагалася їй пояснити, що дітей заберуть до дитячого будинку, що її позбавлять батьківських прав. Але вона була настільки не в собі, що зрозуміти не могла, про яких дітей я говорю і хто власне її тривожить. Тоді я зрозуміла, що їй не можна довіряти дітей, і просто поїхала.

Їх забрали … Мені їх так не вистачає. Я така зла на мою дочку. Ну що мені робити? Я не зможу поставити їх на ноги на одну свою пенсію і без них мені дуже погано. Куди бігти, як виправити ситуацію?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page