Якось одна моторна молодиця в літній кав’ярні голосно пояснювала співрозмовникові, чому не ходить до церкви та й не надто дотримується заповідей.
Казала, що, поки молода, хоче пожити у світі для себе, зробити кар’єру, побачити все, а от коли постаріє, та буде такою, як ті бабці, що ходять до церкви і моляться там годинами. А поки що недільне Богослужіння займає в неї багато часу, а він їй потрібен для інших справ, які наразі є важливішими.
Духівник, який саме проходив поблизу, взяв зі столу молодої жінки склянку із соком, яку вона собі замовила, і мовчки почав пити. Коли рідини залишилось лише трохи на денці, запропонував здивованій пані:
– Допийте це, будь ласка.
Та розсердилася:
– Що за безглузді жарти! Чому я маю допивати це після вас?
– А тому, що ви те саме пропонуєте Богові, – зітхнув мудрий священик.
– Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам уже й не надто потрібен, хочете віддати Богові.
Боюся, пані, що Господь так, як і ви, не допиватиме того, що залишилося.
Цінуймо Божий дар життя і дякуймо Господу повсякчасно!