fbpx
Дозвілля
– Як це ти сина зі мною залишаєш, – дивиться чоловік здивовано, – Так лиш зозулі і роблять. Ти зможеш спокійно спати знаючи що він десь далеко? Яка ж ти матір після цього, – говорить так переконливо, ніби це не він у дім коханку привів і мене виставляє

У мене зараз дуже непростий період в житті. Шлюборозлучний процес тягне з мене всі сили. Колишній чоловік не дає спокою.
Ми з ним прожили щасливі шість років. За цей час і дитинка з’явилася і чоловік став успішним бізнесменом. І все, здавалося б, складалося. Бажати більшого не було потреби. Однак щастя крихким виявилося.

Дуже швидко чоловік змінив своє ставлення і до мене і до нашої дитини. Спочатку я все списувала на його зайнятість, а потім зрозуміла, що виною інша жінка. І так вже вона його причарувала, що мої спроби зберегти сім’ю виявились геть марними.

Перечити я не стала. Та й навіщо? Якщо він вже все прорахував і підготував папери. Це вже багато про що говорить. Сенсу налітати на стіну я не бачу.

Мені довелося зібрати всі свої речі і піти з дому в нікуди. Наше спільне майно колишній завбачливо оформив на себе.

Все б нічого, але мені ніде жити, у мене поки немає роботи. Я абсолютно не маю можливості забезпечити свого синочка найнеобхіднішим. Попросила чоловіка залишити дитину у себе. Ненадовго. Мені просто потрібен час, щоб все налагодити і відновитися в професії. Я ж всю себе присвятила родині і коханому, як мені здавалося, чоловікові. Але виявилася йому не потрібна.

Та мова не про мене. Мова про мого маленького хлопчика, від якого відмовляється його забезпечений батько. У мене немає батьків, вони давно в кращому світі. Сама я з маленького містечка, повертатися до якого, як ви розумієте, немає сенсу. Мені просто потрібен час для того, щоб стати на ноги. Але у відповідь на моє прохання забрати дитину, колишній чоловік заявив, що я як зозуля, намагаюся підкинути немовля в чуже гніздо. Чути ці слова просто нестерпно. Мені нема з ким його залишити, і немає коштів, щоб найняти няню.

Мої спроби порозумітися, до чоловіка не доходять. Він твердить тільки одне, що я не мати. Я не знаю, як вчинити. Мені величезних зусиль вартує залишити дитину з чужими йому тепер людьми. А тут ще й ці докори. Як мені умовити колишнього надати мені елементарну допомогу і підтримку?

Намагалася поговорити зі свекрами. Вони ще не дуже літні люди і цілком могли б доглянути за онуком. Але вони заявляють, що наша родина для них не існує, а от нова жінка чоловіку моєму дуже пасує. Така ж як і він цілеспрямована і самодостатня. Вони відмовились і від мене і від моєї дитини.

Розгубилась зовсім. Сил немає, все з рук летить. Ходжу на співбесіди і не можу спокійно розмовляти, все думаю, як мій синок там один з татком, який його не любить.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.