Багатьом відома ситуація, коли у відповідь на прохання хотілося кричати «НІ», а вголос сказали «ТАК». Як говорив Стів Джобс, тільки відмовляючи, можна зосереджуватись на вагомих речах. Втім важливо не лише вміти відмовити, а й робити це асертивно.
Що таке асертивність?
Асертивність — це вміння відстоювати свої права та межі, висловлювати почуття, погляди та отримувати бажане чесно, прямо та з повагою. Власне повага — найважливіша. Коли людина не поважає себе — це пасивне ставлення (важливі всі, окрім мене). Тоді як брак поваги до інших призводить до агресивного ставлення (я — важливий, а ви — ні). Тільки поважаючи одночасно себе та інших, можна досягнути асертивного мислення (я — важливий і ви — також).
Які ознаки різних ставлень?
Ознаки пасивних людей:
не вміють відмовляти;
говорять багато, але ухильно та розмито;
рідко висловлюються у колективі;
виконують прохання інших, навіть якщо це їм обтяжливо;
не захищають своїх прав;
дозволяють використовувати себе;
постійно у стресі.
Пасивні люди зазвичай сутуляться і тихо говорять. Вони уникають зорового контакту й не використовують міміки. Послуговуються такими словами, фразами: мабуть, можливо, я просто…, як скажете, якщо ви так хочете чи не заперечуєте тощо.
Ознаки агресивних людей:
галасливі, настирливі та владні;
мстиві;
не контролюють емоцій;
не зважають на емоції інших;
отримують бажане, попри все;
хвалять себе та критикують інших;
конкурують і вважають, що перемога – це головне.
Агресивні люди розмовляють голосно та перебивають інших. Їхні висловлювання зазвичай провокативні, ворожі, образливі та глузливі. Такі люди применшують та шантажують інших, щоб самоствердитись. Вони схильні до сарказму (та невже; та що ти кажеш), приниження інших та оцінювальних суджень. Агресивні люди мають звичку тикати пальцем, їхнє тіло — напружене, погляд — злостивий, руки — схрещені на грудях, а на обличчі — зневажливий вираз.
Ознаки асертивних людей:
наполегливі та прямолінійні;
не звинувачують інших та беруть відповідальність за свої дії;
спокійно висловлюють свої почуття і потреби;
впевнені в собі;
розмовляють чітко та утримують зоровий контакт (але не витріщаються).
розв’язують та врегульовують спірні ситуації;
поважають права та думки інших людей, водночас очікують того самого щодо себе.
Асертивні люди говорять щиро, не перебивають. Вони спокійно можуть розповісти про те, що їх розлютило, і це кращий варіант, аніж підвищений голос. Коли виникає проблема, асертивні люди зосереджуються на її вирішенні, а не на пошукові винних.
Чому асертивність важлива?
Авторитет. Може здатися, що потрібно бути агресивним, щоб мати авторитет. Насправді вплив агресивних людей короткотерміновий і триває до першої помилки, яку їм не пробачать. Такі люди не лідирують, а домінують. Позаяк міцною основою лідерства є довіра, а не страх. Лише асертивні люди можуть отримати довготермінову довіру й бути авторитетом для інших.
Чесність. Асертивні люди знають про думки та почуття інших, бо асертивне спілкування сприяє чесності.
Менше стресу. Асертивні люди впевнені в собі, своїх діях та словах.
Контролювання емоцій допомагає чіткіше думати й ухвалювати кращі рішення.
Повага. Асертивні люди поважають себе, інших й отримують те саме у відповідь.
Що заважає людям бути асертивними?
Найбільша перешкода – низька самооцінка й невпевненість у собі.
Бар’єром також є гендерні та культурні ролі. У компаніях із вираженою ієрархією, де умови схиляють до пасивної поведінки, працівникам складно засумніватись у правоті керівника. Інший приклад, виховання багатьох жінок не дає їм змоги відкрито виявляти ініціативу й сумніватися в авторитеті чоловіків. Світ змінюється, але така тенденція досі існує.
Попередній досвід теж може спричинити труднощі. Коли спроби поводитися асертивно мають негативні наслідки (втрачено роботу, друзів, партнерів), люди схильні ставати пасивними або агресивними. Варто прийняти цей досвід, проаналізувати помилки й не картати себе за них.
Не менш важливим є виховання. Схильність до пасивної поведінки в дорослому віці мають ті особи, чиї батьки знецінювали їхні емоції, а у школі забороняли дискутувати з учителями.
Втім є і хороша новина – асертивності можна навчитись.
Як стати асертивними?
Асертивність досягається за допомогою чотирьох принципів, які описує Дон Міґель Руїс у своїй книзі.
1. Говоріть чесно, відверто й лише те, що маєте на увазі. Уникайте слів, які можуть бути використані проти вас чи когось іншого.
2. Нічого не приймайте особисто. Вчинки інших — не ваша вина. Те, що вони роблять і говорять, — це проекція їхньої ж реальності чи мрії. Коли ви зміцните імунітет щодо чужих слів та дій, то звільните себе від безсенсових страждань.
3. Не припускайте. Знайдіть у собі мужність поставити запитання чи попросити те, чого хочете. Спілкуйтеся з іншими якомога відкритіше, щоб уникнути непорозумінь та драматизму.
4. Докладайте до всього максимальних зусиль. Ваш максимум змінюватиметься. Втім за будь-яких обставин виконуйте свою роботу так добре, як тільки можливо в тій ситуації. Так ви не матимете підстав, щоб картати себе і також це зміцнить вашу впевненість у собі.
Пам’ятайте, що ви маєте право:
щоб до вас ставились із повагою;
дотримуватись власних принципів і захищати їх;
казати НІ;
відхиляти необґрунтовані вимоги;
озвучувати свої думки, ідеї, почуття та потреби;
пишатися своїми досягненнями;
ввічливо не погоджуватися;
відчувати та виражати гнів;
просити про допомогу чи послугу;
отримувати допомогу, коли її потребуєте;
відчувати підтримку.
Деніел Льюїс
