Духовні поради від Ансельма Ґрюна
Переживання за наші подружні стосунки – це боязнь того, що взаємини не вдадуться, а любов, котру відчуваємо зараз, мине. Що стосунки потонуть у рутині та стануть монотонним співіснуванням. Ми не матимемо більше що сказати одне одному. А колись, як ми й побоюємося, наш шлюб взагалі розпадеться. Або ж ми вже нічого не можемо дати іншій особі.
Чи тоді немає ймовірності, що він чи вона закохається в іншу особу, іншого чоловіка? Це переживання тисне на нас. Ми хочемо своєму чоловікові або жінці в усьому догодити, але скоро помічаємо: це не йде на благо нашим стосункам, бо ця людина вже чомусь нас не розуміє. Вона бажає мати партнера, а не просто людину, яка виконує кожне її бажання.
Ще одне переживання псує наші стосунки. Буває, ми забагато очікуємо від нашого партнера. Ми очікуємо від нього абсолютної підтримки, абсолютної любові, абсолютної захищеності. Але тим ми лише перенапружуємо його. Адже жодна людина на неспроможна дати нам щось абсолютне. Це доступне тільки Богові.
Коли від іншої людини очікуємо абсолютної підтримки, то прив’язуємося до неї надміру. Та це немов замкнуте коло: що більше ми чіпляємося за людину, то більше сильнішають наші хвилювання. Це дорога в нікуди.
Кожна людина прагне опори і захищеності, безпеки і надійності.
На боязнь перед стосунками Ісус не реагує моралізаторськими закликами, мовляв, ми повинні добре розуміти один одного і тоді стосунки знову налагодяться. Натомість відбирає у нас ці пререживання, наголошуючи на відносності стосунків між людьми. Вони є тільки частиною нашого життя. А суттєве лежить у душі кожної окремої людини.
Кожен із нас має у собі щось, що перевершує стосунки між людьми: божественну серцевину, божественне покликання. Це означає, що у шлюбі бувають моменти, коли треба приділити більше уваги внутрішньому покликові, ніж дружині чи чоловікові.
Піклуючись про себе, знову набуваючи гармонії із самим собою, можемо приділяти належну увагу і іншій особі. Не боїмося безнастанно, що стосунки наші розпадуться, що партнер не зрозуміє нас.
Якщо кожен перебуває в гармонії зі своєю внутрішньою серцевиною, то стає можливим нове спільне життя, наповнене не страхом і обережністю, а широтою і свободою, довірою та любов’ю.
