Микиту я знала ще зі школи. Подобалися ми одне одному приблизно з того ж часу. Він був моїм першим коханням, яке засліплює очі. Втім, як згодом виявилося, зір у мене таки хороший.
Після школи Микита пішов служити до армії, а я чекала на нього, як любляча і вірна наречена. Ну або ж я дуже хотіла такою бути. Я навіть зайвий раз у двір не виходила, щоб люди, бува, чого не придумали. Дочекалася.
Марила весіллям. Але Микита сказав, що спочатку потрібно знайти хорошу роботу. Разом переїхали з райцентру до міста. Освоїлися. А через пів року мій хлопець почав говорити про іпотеку. І десь на цьому моменті я зрозуміла, що не була такою наївною, якою він мене вважав. Я ж знаю, що оформлена до одруження іпотека, не дає ніяких прав на квартиру при розлученні. Там максимум зможуть поселити моїх дітей, якщо пощастить.
Так Микиті й сказала. А він почав заперечувати і заговорювати мені зуби:
– Кохана, ну що ж ти, подумай сама, як би було добре, як би ми після весілля у власну квартиру заселилися.
– Так ми ж з тобою не чужі люди. Все одно збираємося жити разом, то куди ж нам поспішати.
– Ти не розумієш…
Але я все чудово зрозуміла. Його на такі думки наштовхувала мати. Вона мене ніколи не любила. Не хотіла, щоб я стала її невісткою. А Микита у неї єдиний син, тож вона над ним аж труситься.
Я, звісно ж, заміж хочу, але не такою ціною. Це виходить, я думала, що маю нареченого, а виявилося, що — ні. Можливо, усе й не так, як я собі нафантазувала, але чому ж він тоді мені не довіряє? Ми ж скоро станемо однією сім’єю.
Втім, я все одно переконана, що так усе “спланувала” його матуся. Вона постійно влаштовувала мені якісь перевірки, ставилася до мене з недовірою. А зараз взагалі пішла ва-банк.
Терпіти цього я не збиралася. Зібрала речі й переїхала у гуртожиток. Забезпечити себе зможу – не маленька. А що буде далі, час покаже.
Микита, до речі, приходив вчора. Просився, щоб його впустила, бо він хоче зі мною поговорити, але я залишилася непохитною. Я вважаю, що з такими чоловіками, як він, взагалі не варто мати справу, а не те що одружуватися, а квартири в кредит нехай їм їхні матусі беруть!
Фото ілюстративне.
