Я ревну хлопця до його молодшої сестри. Йому 25 років, їй буде 7. Коли ми були на відстані, мене ображало те, що коли ми розмовляли з ним телефоном, вона це чула, приходила, влаштовувала йому істерику, що їй нудно. І він завжди йшов їй назустріч, відключався і йшов з нею гуляти, хоча з нею він проводив весь день, оскільки він жив з батьками, а зі мною спілкувався кілька годин на день, і це в кращому разі.

Я ревну хлопця до його молодшої сестри. Йому 25 років, їй буде 7. Ми вже зустрічаємось більше місяця, рік зустрічалися на відстані, але один одного добре знали, бо він мій сусід. Нині вже три місяці живемо у Польщі разом.

Коли ми були на відстані, мене ображало те, що коли ми розмовляли з ним телефоном, вона це чула, приходила, влаштовувала йому істерику, що їй нудно. І він завжди йшов їй назустріч, відключався і йшов з нею гуляти, хоча з нею він проводив весь день, оскільки він жив з батьками, а зі мною спілкувався кілька годин на день, і це в кращому разі.

Він ходив забирати її з садка, сидів з нею вдома, коли вона хворіла, виконував усі її примхи та підкорявся.

При тому, що вона має батьків, які її завжди спихали на його шию, у будь-якій ситуації. Вони ходили в гості, він сидів з нею вдома, вони відпочивали, він її годував, одягав, гуляв, прибирав після неї.

Влітку я приїхала до нього і вона була з нами постійно. Навіть засинала з нами. Ми не могли в магазин навіть самі сходити чи пройтися погуляти, а якщо її просили залишитися вдома, то вона закочувала істерики. Ми без неї не могли провести жодної хвилини, і тепер його батьки почали звалювати її на мене.

Коли вони мали гості, вони відправили мене, укладати її спати і сидіти з нею вдома. Зараз вони приїдуть до нас взимку на 8 днів, і через 7 днів після їхнього від’їзду, його сестра матиме День народження, і він, не обговорюючи зі мною, вирішив їхати, і я так розумію, що навіть без мене.

Мені від цього прикро, що вона не його дитина, всі сім років її життя, тільки вона з нею няньчиться. Я не знаю що мені робити?

You cannot copy content of this page