Я прийшов з роботи раніше звичного і застав вдома незнайому жінку з пилососом в руках. Спочатку я був розлючений, але потім зрозумів, чому моя дружина приховувала від мене всю правду.
– Олено, хто ця жінка і що вона робить у нашому домі? – саме з цими словами я, увірвався у вітальню коли побачив перед собою незнайому жінку, яка, не зважаючи на мою присутність, спокійно витирала пил. Я стояв із відкритим ротом і намагався второпати, чому моя дружина запросила до нашої оселі сторонню людину.
– Заспокойся, будь ласка, – сказала Олена, але я вже відчував, як у мені розгоряється обурення. Взагалі-то ми не обговорювали запрошення чужих людей, а особливо наймання когось для прибирання. Я дорослий чоловік, який завжди вважав, що наш дім — це наша відповідальність. І тут раптом у мене перед носом ходить незнайома особа з ганчіркою. Що це, як не порушення домовленостей?
До речі, ми переїхали сюди кілька місяців тому. Новий просторий дім, дві спальні, велика кухня, вітальня, все красиво. Мені здавалося, що це ідеальне місце, аби ми з Оленою та нашою донькою Ксенією могли насолоджуватися затишком і спокоєм. Так, часом прибирання займало багато часу, проте я був упевнений, що ми впораємося. Навіщо платити людині, аби мила нам підлогу чи витирала пил?
Олена, мовчки зітхнувши, попросила незнайомку перейти в іншу кімнату. Жінка зникла за дверима, лишивши нас сам на сам. Я розвернувся до дружини й очікував пояснень. Натомість вона подивилась на мене так, ніби я мав одразу здогадатися про все без жодних слів.
– Борисе, мені вже не вистачає сил. Я намагалася тримати все в чистоті, доглядати за донькою, працювати, готувати їжу. І врешті я зламалась. Ми ж не роботи, – тихо мовила вона.
Я відчув, що мій запал трохи згасає. Але все ж таки намагався залишитись на своєму. Із самого початку я був проти будь-яких прибиральниць, бо, чесно кажучи, мені здавалося, що це зайве марнотратство. До того ж, я не люблю, коли хтось чужий риється в моїх речах, навіть якщо це невинне протирання пилу. Та коли я глянув на Олену уважніше, зрозумів: вона виглядає втомленою. І, мабуть, я не помічав цього за своїми робочими турботами.
– Ти могла б мені хоч натякнути, – промовив я. – А не робити все нишком. Чому ти не сказала, що тобі настільки важко?
– Я пробувала, – відповіла вона. – Але ти говорив, що ми й так упораємося. Я не хотіла знову сперечатися. Та коли все це з новим будинком накопичилося, я зрозуміла, що сама тягнути не можу. Звернулася до знайомої Лариси, вона порекомендувала Надію. Сподівалася, що ти не помітиш, якщо вона приходитиме, поки ти в офісі.
Я вже не знав, сердитися далі чи знизати плечима й прийняти цю допомогу. У нас велика оселя, і з часом справді стає непросто підтримувати ідеальний порядок. У теорії, коли двоє працюють, встигають доглядати дитину й робити домашні справи, — усе ніби посильно. Та на практиці це обертається безсонними ночами й постійною гонитвою.
Наступного дня я вирішив перевірити, чи дійсно все так складно. Встав раніше, відправив Олену займатися своїми справами, а сам почав мити підлогу, пилососити килими, розбирати гори іграшок. За пару годин я відчув, що розбитий, а попереду залишалося ще безліч роботи — ванна, кухня, прання. А тим часом треба було встигнути забрати Ксеню зі школи, купити продуктів на вечерю. Я зробив висновок, що таке життя в постійному вирі справ може довести будь-кого до виснаження.
Пізніше я перепросив Олену за свою категоричність. Надія, як виявилося, дуже старанна та обережна. Вона уважно ставиться до наших речей, працює швидко й акуратно. Відтепер вона приходить до нас раз на тиждень, допомагає навести лад, і вдома панує спокій.
Але хочу спитати у вас: чи виправдано такий обман з боку моєї дружини? Що краще — відкрито посваритися, розставити всі крапки над «і» чи все робити нишком, щоб уникнути конфлікту? Може, комусь пощастило обійтися без побутових помічників, а комусь, навпаки, вони рятують сімейні стосунки? Подискутуймо про це, бо тема, як на мене, дуже актуальна.
