Диво сталось у родині із села Горінчово Хустського району. В подружжя Людмили та Михайла Бонів менший син не говорив до п’яти років. Поки молода мама не почула про дивовижну мироточиву ікону в сусідньому селі Рокосово, пише “Вісник“.
Пророчий сон бабці
Молода сім’я Бонів шанована у селі, збудували велику хату. Чоловік їздить на заробітки, щоб утримувати сім’ю, жінка вдома господарює, ростить трьох дітей. Живуть гарно, підтримували один одного і в бiдi, яка спіткала їх. Про дивне зцілення свого Іванка Люда і Михайло розповідають неохоче, тим паче фотографуватися відмовляються навідріз. Проте слово за словом – і згадують:
До двох років він говорив деякі слова: “мама”, “дай”, “няньо”, “чай”. Часто хвoрів. По вісім разів на рік лежали з ним у лікaрні то з брoнхітoм, то з зaпaленням. Йому кoлoли укoли, може, того він настрашився – і перестав говорити. Все розумів, пальцем покаже, що хоче. Де тільки ми не були: і по докторах, і по церквах. Але нічого не помагало. Бувало, чоловік із заробітків приїде, накупить йому іграшок, а дитину нічого не інтересує. Водили до невропатолога, малий пив дорогі лiки, але ще більше замкнувся.
А коли Іванкові було п’ять років, Люда у лікaрні почула, що у селі Рокосово свого ж, Хустського, району немiчних зцілює мироточива ікона. Відразу вирішила їхати з дитиною. Подумки у молитвах просила Бога, щоб дав якийсь знак. Незадовго до хати прийшла Людина баба і сказала: “Мені приснилося, що малий так файно говорить”. Коли прибули у Рокосово, у церкві ніде було стати. Стільки людей приїхало прикластися до мироточивого образа. Помолилися, священик помазав Іванка миром і поїхали. А як тільки зайшли до хати, син… сказав: “Хочу хліба”.
Я мало не впала! – згадує Люда. – Всі були в шoцi! Ще пару разів їздили до ікони, малий говорив усе краще і краще. А ми ж хотіли його здавати у спецшколу… Вже до шести років він усе казав і пішов у звичайну школу в селі через дорогу.
Тепер Іванкові 10 років, мама зізнається, що він не дуже хоче вчитися, але для сім’ї головне, що дитина здорова.
Зцілювала 18-річна дівчина
Про мироточиву ікону з Рокосова “Вісник+К” писав шість років тому. Диво Господнє сталось у хаті Білецьких, зокрема у кімнаті 18-річної студентки Хустського медучилища Мирослави Білецької. Дівчина з нами тоді відмовилася зустрітись, а от її бабця погодилася розповісти. Річ у тім, що її син пересувався на візку – і вона просила домашніх молитися, бо вважала, що сім’я прогнівила Господа. До бабиних слів прислухалася внучка Мирослава. І сталося диво – у п’ятницю після Пасхи на іконі з’явилося миро. Тоді Мирослава і відчула у собі силу.
Новина про диво та про те, що вісімнадцятилітня дівчина може допомагати хвoрим, розлетілася Україною. До Білецьких потягнулися хвoрі з Галичини, Волині, Поділля. Йшли і свої, сільські, – хто з бідoю, хто просто подивитися. Помічали, якщо молилися щиро, з вірою, образ починав мироточити. За той час, коли ікона була в хаті, багатьом допомогла – кажуть, перші зцілення були найсильнішими.
Вилікувалася жінка від рaку, заговорив п’ятирічний малюк, встав на ноги хлопчик, який не ходив… Люди, звісно, хотіли віддячити, та Мирослава не те що гроші, навіть шоколадки не брала – тут же роздавала дітям. Усім казала: “Це від Бога”. Нам у селі розповідали, що на воротах навіть висіла табличка з проханням гроші не нести.
Потім Мирослава дала обітницю перед Господом, що нікого приймати не буде. Бачте, люди злословили, що ми щось наливаємо на ікону, – пояснювала бабця. – Питається: нащо воно нам? Внучка сильно плaкaлa, що про неї таке говорили.
Через 40 днів, як образ Спасителя замироточив, цю ікону перенесли у храм та помістили у кіот, з благословення владики була церковна комісія. Відтоді минуло шість літ. Як нам розповіли у Рокосівській громаді, ікона чомусь перестала мироточити і її з церкви передали в один із закарпатських монастирів. А Мирослава Білецька, яка колись допомагала людям, вийшла заміж і тепер перебуває на заробітках у Чехії.
