fbpx
Дозвілля
Я гортала профіль своєї давньої подружки. Переглядаючи записи на сторінці, фотографії, я звичайно ж, заглянула і в списки друзів. Від чогось погляд відразу впав на фото дівчини в рожевій сукні з вечірньою зачіскою

Я б не сказала, що історія моя була про дружбу, точніше сказати вона про початок якихось стосунків, про несподіваний початок спілкування, а вже дружбою це все в підсумку виявилося або чимось ще я і зараз судити не беруся.

Так, все, про що я зараз пишу трапилося зі мною, озираючись назад, я розумію, що це і була доля. Згадуючи ту хвилину, коли знічев’я вирішила полазити в профілі соціальної мережі у подружки, мимоволі здригаюся, бо скажи мені хто-небудь до цього випадку, що таке можливо, ніколи б не повірила!

Був звичайний день, в університет я чомусь не пішла, може нездужала, а може був вихідний або канікули (вже не пам’ятаю). Так ось, проводячи день безцільно тиняючись по квартирі і займаючись звичайними ну дууууже важливими справами для молоді на кшталт корисного відпочинку на дивані з пультом в руках і пізнавального клацання каналів телебачення, і так само виконання маминої настанови «їсти побільше», я тільки й робила, що нічого не робила! Після ж згадавши, що є ще інтернет і всякі – різні соціальні мережі, я продовжила свій відпочинок за комп’ютером.

Доступ до глобальної мережі, треба сказати, у мене з’явився недавно. Звичайно, зараз важко уявити собі, як це в будинку немає інтернету, а тоді це було в порядку речей і люди тільки-тільки починали підключатися. З появою цього дива прогресу я відшукала багато друзів дитинства і знайомих, було приємно знову відновити зв’язок і дізнатися хто і як поживає. І ось тепер я гортала профіль своєї давньої подружки. Переглядаючи записи на сторінці, фотографії, я звичайно ж, заглянула і в списки друзів. Від чогось погляд відразу впав на фото дівчини в рожевій сукні з вечірньою зачіскою, пам’ятаючи про те, що недавно пройшли випускні, я заглянула на сторінку до незнайомки, а відкривши її довго не могла змусити себе звідти вийти.

Ні, не можу сказати, що всередині, щось кольнуло, просто я, з невластивою для себе уважністю, переглядала вміст її аккаунта, хоча зазвичай глянувши на фото профілю залишаюся задоволена і більше не згадую.

Пам’ятаю, що після, протягом дня, мене ніяк не покидало відчуття чогось знайомого, наче я знала її раніше, але це точно було не так. Машці ж (подружці) я так і не сказала про все, якось все само забулося.

І ось через якийсь час (місяці через три-чотири) дзвонить мені Маша і заявляє, що зі мною хотіла б познайомитися, як вона висловилася, «одна людина». Знаєте, мене її пропозиція навіть спочатку вивела з себе. Чомусь подумалось тоді, що вона з хлопцем збирається знайомити, а я тоді не вільна була. Але подруга все-таки пояснила, що хоче зі мною познайомитися її подружка. І, можете уявити моє здивування, коли я отримую посилання на сторінку тієї дівчинки. Так що доля – як не крути.

Тим більше пізніше від Ані я дізналася, що вона теж весь час заходила до мене в профіль, але соромилася написати. З часом, пройшовши через інтернет спілкування і зустрівшись в реальності, ми стали просто супер подружками, можна навіть сказати сестрами. І тепер у нас все на двох і біди і радощі, та й двох настільки схожих внутрішньо людей ще пошукати! Ось вам і жіноча інтуїція!

Фото ілюстративне.