fbpx
Дозвілля
Я дізналася про суперницю випадково і дуже банально: почула розмову чоловіка по телефону, він був упевнений, що я в душі. Найбільше мене вразило те, яким був його голос — зовсім іншим. М’яким. Зі мною він ніколи так не говорив

Як же ж я шкодую за минулим… От я наївна жінка, справді. Але нічого вже не повернеш. У всіх своє життя. Ситуація у мене досить банальна. Була молодою, красивою, «з перчинкою». Перший чоловік бігав за мною з квіточками, стояв під вікнами і готовий був з неба зірочку дістати. Нарешті, я погодилася вийти за нього заміж. Але, на відміну від багатьох моїх романтичних подруг, у мене не було особливих ілюзій щодо шлюбу (напевно, тут свою роль зіграв не дуже вдалий шлюб моїх батьків).

Жили ми непогано на той час. Купили квартиру, їздили на море і до того, і після того, як у нас зявилися діти. Чоловік зайнявся бізнесом, і справи якось швидко пішли у гору. Ми переїхали в будинок, у мене з’явився автомобіль і можливість стежити за собою — чоловік для мене нічого не шкодував. Збільшила все що хотіла, постійно робила нарощення вій, красивий манікюр, навіть колола укольчики для краси. Діти вчилися в хороших школах, займалися в різних секціях. Я трохи працювала, але так, для душі. Мені подобалося моє життя, тим більше, що з часом ми з чоловіком стали справжніми друзями і близькими людьми.

На той час, як у моєму житті з’явився Олег, ми прожили з чоловіком більше двадцяти років. Не знаю, чи був у нього за цей час хтось. Напевно, був, адже він багатий і цікавий чоловік. Але в будь-якому випадку я цього не знала. А він не знав про мій випадковий роман — ми обоє берегли і цінували свою сім’ю. Навіть тоді, коли діти виросли і поїхали вчитися за кордон.

Але Олег різко усе зламав. Так, він був хорошим, але насправді нічого особливого. Просто красень в дорогих ганчірках на спортивній машині і з незрозумілим родом діяльності. Але мене, як то кажуть, «торкнуло». Або, якщо хочете, я просто збожеволіла. Настільки, що кинула все: сім’ю, будинок і пішла до нього. І це мені було вже 44, а йому —35.

Діти не припинили спілкуватися зі мною, але дуже образилися через батька і всі сподівалися, що я прийду до тями і повернуся. Але я не отямилася. Я розлучилася з чоловіком і вийшла заміж за Олега. Як тільки покликав. Я знала, що роблю погано всім, але це було вище мене. Погана жінка, що поробиш.

Спільних дітей у нас не з’явилося, та й мені вже було пізно. А у нього своїх троє, від двох колишніх. Однак, з ним мені було цікаво, так як він — людина творча, оригінальна. Тільки не такий заможний, як мій колишній чоловік. Вірніше, зовсім не багатий, але мені при розлученні дісталося багато чого. Тому, ми не бідували.

З ним ми багато подорожували, навіть в Гімалаях побували. Нас ніхто не сприймав за маму з сином, та й різниця в 9 років не така вже й велика. А я завжди виглядала років на десять молодша від свого віку. Єдине засмучувало, що Олег — різкий, швидко ображається через дрібниці, а під час сварки може проявляти себе не найкращим чином.

Так ми прожили одинадцять років. Мій колишній чоловікна за той час знову одружився, діти виросли і роз’їхалися хто куди. Але, як не дивно, я ні про що не шкодувала. Я отримувала набагато більше, ніж раніше і в свої роки мала поруч молодого чоловіка, якого дуже сильно любила. А колишнього чоловіка, не дивлячись на всі його чесноти, я не любила ніколи і зрозуміла це тільки згодом. Інакше б не пішла.

А потім з’явилася вона. Я дізналася про суперницю випадково і дуже банально: почула розмову чоловіка по телефону, він був упевнений, що я в душі. Найбільше мене вразило те, яким був його голос — зовсім іншим. М’яким. Зі мною він ніколи так не говорив.

Коли я зрозуміла, з ким він говорить, у мене так зашуміло, що я майже нічого не розібрала, але відтоді я стежила за чоловіком. Він не був надто вже обережним: наприклад, часто залишав на своєму телефоні смс-ки від цієї жінки. І пароль не ставив.

Згодом я все зрозуміла. Він зустрічається зі своєю ровесницею (я ж то спочатку думала, що там якась молоденька вертихвістка, але все одно в порівнянні зі мною вона ще молода), заміжньою жінкою, яка, мабуть, точно так само обманює свого чоловіка, як мій дорогий — мене.

Знаєте, що вразило мене найбільше? Те, що він любить її набагато більше, ніж будь-коли любив мене! Це дуже важко.

Раніше я заочно засуджувала всіх чоловіків-зрадників, вважала, що вони «одним місцем думають», що це просто блуд, але тепер я дивлюся на свого чоловіка і не знаю, що й думати. Я не хочу з ним розлучатися. Що я буду робити, якщо він піде?

Він замкнувся в собі, мало розмовляє зі мною. Ми живемо, немов сусіди, я вже не кажу про спальню. Іноді я бачу, як він дивиться у вікно кудись у далечінь з особливим виразом на обличчі — і я знаю, що він думає про неї. Що мені робити? Як жити з цим? Йому зараз 46. А мені, на жаль, 55. Майже пенсіонерка. І так, я вже бабуся — дочка нещодавно ощасливила. А в такому випадку різниця у віці відчувається ще сильніше, а ніж раніше.

А я залишилася біля розбитого корита. Нікому не потрібна.

Фото ілюстративне.