Лана давно не бачилася зі своєю шкільною подругою Юлею. Після закінчення школи закрутило – завертіло інститутське життя, навчання, потім робота, весілля, діти. Начебто і жили недалеко одна від одної, але віддалилися, нові турботи поглинули цілком.
Десять років минуло з останньої зустрічі. Зустрілися в торговому центрі, куди прийшли за покупками. Радісні вигуки – “ти де, як, а пам’ятаєш?” Але кожна з сім’ями, тому часу для довгих розмов не було.
Домовилися зустрітися в перший же вихідний, благо, що він припадав на будній день, діти будуть в школі, чоловіки на роботі, ніхто не завадить згадати юність. Лана вирішила пригостити подругу своїми фірмовими пиріжками. Виходили вони у неї чудові і Лана зранку зайнялася приготуваннями до зустрічі.
Юлька прибігла раніше:
– Ланочко, ти вибач, я раніше! Так хотілося побачитись, що не витерпіла!
Лана посміхнулася:
– Впізнаю свою Юлю! Така ж спритна, швидка! Проходь, люба! У мене вже пиріжки майже готові!
– Пиріжки?
Здалося Лані чи ні, але при слові “пиріжки” подруга нервово хіхікнула?
Перші хвилини зустрічі були дуже емоційними! Подруги не бачилися багато років і щиро дивувалися, як вони могли так довго не зустрічатися! Але ж колись були не розлий вода!
Але поступово розмова стала більш спокійною. Юля нахвалювала частування подруги.
– Ланочко, яка ж ти молодець! Як спритно з пиріжками управляєшся!
– Шкода тільки часу не завжди на них вистачає! Починаю робити маленькі, але, з огляду на мою ораву, останні пиріжки завжди робляться великими. Скільки не намагалася робити однакові, нічого не виходить!
Лана весело розсміялася, і дійсно – на тарілці лежали пиріжки різного розміру – і маленькі, і побільше, а деякі були схожі на “тапок середнього розміру”, як сама вона їх назвала.
Юля зітхнула.
– А у мене такий номер не пройде!
– Так, до речі, хотіла запитати! Чому, коли ти зайшла і я сказала про пиріжки, ти так дивно відреагувала?
Юля трохи зам’ялася.
– Ну добре, скажу. Тільки ти не ображайся, до твоїх кулінарних талантів це не відноситься! Твої пиріжки – це диво! Я теж часто їх печу. Але для тебе це задоволення, а для мене випробовування! Я не хочу пекти пиріжки, та й взагалі приготування будь-яких страв викликають у мене бажання втекти з дому і ніколи не повертатися!
Лана з подивом подивилася на подругу.
– Так, тобі не почулося, саме втекти! Начебто звичайна для сімейної жінки справа приготувати обід! Але я вже не можу це терпіти!
– Але чому?
– Зараз розповім. Річ у тім, що моя свекруха була чудовою кулінаркою, вона ніколи не працювала, а готувати – це була її пристрасть! Одразу після весілля, вона почала вчити мене своїй майстерності, тим більше, що чоловік звик до маминих примочок і хотів, щоб в нашому харчуванні було все, як “у мами”. Добре, я не проти, вчилася у свекрухи з задоволенням. Але стала помічати, що деякі способи приготування, м’яко сказати, доходять до абсурду. Раз вже мова зайшла про випічку, то скажу саме про пиріжки! Це улюблена страва мого чоловіка і з’їдає він їх у величезній кількості. Але! Пиріжки обов’язково повинні бути строго маленькі і строго одного розміру! Прожили ми з ним якийсь час після весілля і я вирішила порадувати коханого – спекти пиріжки. Свекруха вже дала мені кілька цінних вказівок з приводу тіста і начинки і я, з великим ентузіазмом взялася за справу! Намагалася робити все точно так, як вчила свекруха. Але що взяти з молоденької дівчинки, яка тільки стала осягати науку готування? Пиріжки у мене виходили точно, як ти сказала – спочатку маленькі, потім побільше і закінчувалося все пиріжками неймовірних розмірів. Ти ніколи не вгадаєш, що було далі! Чоловік з незадоволеним виглядом приніс лінійку і почав вимірювати пиріжки. Та випічка, яка пройшла “фейс – контроль”, складалася в одну тарілку, забракована – в іншу. Спочатку я думала він жартує, але потім зрозуміла, що жартами тут не пахне. Тарілку з великими пиріжками він підсунув мені, сказавши, що таке їсти не буде. Маленькі з’їв, потім подзвонив мамі і дав їй повний звіт. Я була ошелешена, з такого боку я чоловіка ніколи не бачила, хоча до весілля ми зустрічалися два роки. Після розмови з мамою, чоловік ліг на диван, включив телевізор – тобто поводився так, ніби нічого не сталося. Я поплакала в куточку, але чоловіка я любила, тому все потихеньку забулося. Ну не бігти ж розлучатися через тарілку пиріжків? Забулося! До наступного разу. Історія повторилася один в один, хоча я вже намагалася “потрапити в розмір”, але некондиція знову відсунулася мені. Ні до тіста, ні до начинки претензій не було, чоловіка не влаштовувала тільки величина! Тут я вже вирішила обуритися! Ні до чого хорошого це не призвело, ми посварилися! На наступний день прийшла свекруха і влаштувала мені майстер – клас “як ліпити пиріжки, щоб вони сподобалися моєму чоловікові”! Ти знаєш, Ланочко, ось зараз розповідаю і бачу ситуацію збоку! Це ж… я навіть слів не можу підібрати, як це називається. З іншими стравами теж були неузгодженості, але пиріжки це щось! І ти знаєш, в цілому мій чоловік непогана людина – турботливий, господарський, знаю, що любить мене і наших дітей, але поки це не стосується їжі. Ось тут він стає іншою людиною!
Звичайно, за всі ці роки я “потрапила в розмір”, але мої – всі люблять випічку. Ти уявляєш, скільки мені доводиться їх пекти, щоб усіх нагодувати? А маленькі пиріжки, це як насіння – скільки не їж, все руки тягнуться. Я намагаюся не часто займатися випічкою, просять, так, але той день, коли я печу, перетворюється в пекло. Тому, намагаюся займатися цим як можна рідше! Тепер ти зрозуміла мою реакцію на слово “пиріжки”?
– Так, подруго! Не знаю що й сказати!
– А нічого не говори! В цілому моє життя влаштоване, у нас все добре, а до примх чоловіка з приводу їжі я звикла! Я з цими примхами зріднилася! Коли пішла свекруха, стало трохи легше, можливо мама йому втокмачувала, як повинна готувати дружина. Звісно, за своїми мірками! Зараз чоловік іноді може і некондиційний пиріжок скуштувати. Але, якщо чесно, іноді так хочеться взяти цю каструлю з пиріжками і висипати йому на голову! Мрії мрії….
Довго ми розмовляли з Юлею, під час прощання обіцяли не губитися, сподіваюся, так і буде. Але дружити сім’ями бажання немає!
Прийшов з роботи чоловік, їв мої “тапки” і нахвалював. Хотіла йому розповісти про Юлині пиріжки, але вирішила, що не буду будити лихо, поки воно тихо! Раптом вирішить повторити досвід Юлиного чоловіка?
Автор: Svit kvituchoho pidvikonnya.
Фото ілюстративне.
