— Ви серйозно? Невже так важко запам’ятати, що ми більше не їмо м’яса? — насупилася свекруха.
Діма й Наталя жили звичайним життям молодої родини — працювали, виховували маленького сина Тимофійка й часто їздили на дачу до батьків Діми — Юрія Петровича та Валентини Іванівни.
Кілька місяців тому подружжя пенсіонерів оголосило родині, що вирішило стати вегетаріанцями. Вони щиро вірили: новий спосіб життя піде на користь і тілу, і душі. Але Діма з Наталею ніяк не могли прийняти цей вибір, який здавався їм надто дивним. На їхню думку, здорове харчування має бути збалансованим — із рибою, м’ясом і всім тим, що додає сил і смаку.
Родина часто збиралася разом — святкували дні народження, виїжджали на природу, влаштовували пікніки. На вихідні Юрій Петрович і Валентина Іванівна запросили сина з невісткою до своєї улюбленої дачі. Місце було справді мальовниче — затишна альтанка, поруч ліс, свіже повітря, а за кілька хвилин ходьби — річка.
— Звісно, приїдемо! Зробимо гарний шашлик, запечемо картоплю на вогнищі, а ввечері посидимо всі разом, по-сімейному, — радісно пообіцяла Наталя напередодні.
Валентина Іванівна глибоко зітхнула й сухо відповіла:
— Шашлик… Ви це навмисно? Могли б згадати, що ми більше не їмо м’яса. Тож на нас не розраховуйте. Ми будемо запікати овочі.
— Зрозуміло. Для вас приготуємо овочі на грилі, свіжі салати… — бадьоро відповіла невістка, не показуючи, що різкість свекрухи її трохи дратує.
Наталі здавалося, що свекри намагаються нав’язати їм свої нові переконання. Хоча ще зовсім недавно вони й не замислювалися про шкоду м’яса…
Наприклад, Юрій Петрович нещодавно захопився читанням літератури про користь харчування без м’яса. Він охоче ділився новими знаннями з усіма навколо, намагаючись переконати рідних: перехід на новий раціон покращить здоров’я і настрій кожного члена сім’ї.
— Ось, нещодавно прочитав книжку відомого дієтолога. Там чорним по білому написано: відмова від м’яса знижує ризик хвороб, — повчально пояснював батько Дмитрові.
Син терпляче слухав, намагаючись зберігати спокій. Але всередині наростав роздратування. Нове захоплення батьків йому зовсім не подобалося.
І ось настали довгоочікувані вихідні. Родина вирушила на дачу, взявши з собою всі продукти й речі для відпочинку. День був сонячний і теплий — ідеальна погода для шашликів і прогулянок лісом. Поки чоловіки розпалювали вогнище й готували мангал, жінки метушилися біля столу, накриваючи його. Салати, нарізані овочі, соки й ароматний чай — усе виглядало смачно й апетитно.
Нарешті настав час готувати головну страву вечора — шашлик. Наталя вправно змішувала маринад, наспівуючи веселу пісеньку. Вона знала, як Діма любить ці моменти, коли вони разом готують на природі.
М’ясо швидко ввібрало спеції й майонез і почало поширювати аромат, від якого текли слинки. Незабаром шматочки свинини зашипіли на розжареному вугіллі, пробуджуючи апетит навіть у найпереконаніших вегетаріанців.
Юрій Петрович стояв трохи осторонь, спостерігаючи за процесом із явним невдоволенням на обличчі. Він намагався приховати бажання бодай скуштувати шматочок, удаючи, що цікавиться виключно приготуванням овочів.
Валентина Іванівна сиділа поруч із чоловіком, час від часу поглядаючи на стіл із закусками. Її очі спалахували щоразу, коли син викладав нову порцію м’яса або нанизував мариновані шматочки на шампури.
І ось настав момент істини — вечеря почалася. Усі сіли за стіл із тарілками в руках. Діма з апетитом їв шашлик і хвалив кулінарний талант дружини. Маленький Тимофійко теж намагався наслідувати батька — їв усе, що було на столі.
Валентина Іванівна дивилася на це з сумом і розчаруванням. Вона довго стримувалася, але зрештою різко підвелася з-за столу.
— Ви зовсім не зважаєте на наші почуття! Це неповага! — вигукнула вона, роздратовано дивлячись на сина.
Юрій Петрович одразу підтримав дружину:
— Справді, хіба так ставляться до батьків? Ми намагаємося жити здорово, а ви робите вигляд, ніби нічого не змінилося!
Наталя здивовано подивилася на чоловіка.
— Але ж ми спеціально привезли для вас багато свіжих овочів… — розгублено пробурмотіла вона.
Діма спробував заспокоїти батьків:
— Мамо, тату, чому ви одразу ображаєтеся? Ми поважаємо ваш вибір, просто теж хотіли трохи насолодитися шашликом…
— Розумієш, ми обрали інший шлях. І нам дуже важко дивитися, як ви їсте все це! — різко відповів Юрій Петрович.
— Та це вже перебір! Ми ж просто хотіли приємно провести вечір разом! — обурилася Наталя, почервонівши.
— Ви не цінуєте наших зусиль і турботу про здоров’я, — докірливо додала свекруха.
Батьки Дмитра ще деякий час висловлювали своє обурення, аж поки не помітили, що діти лише мовчки знизують плечима й уникають їхніх поглядів.
Зрештою Валентина Іванівна мовчки взяла тарілку з шашликом і несподівано підтягнула її ближче до себе.
— Ну добре, тоді спробуємо трохи вашого шашлику… — пробурмотіла вона невдоволено. — Не дарма ж ми стільки часу терпіли…
Юрій Петрович наслідував дружину й теж поклав собі шматочок.
Очі обох засвітилися, щойно вони відчули знайомий смак. Дмитро з подивом подивився на батьків і зрозумів, що ситуація стає абсурдною.
Чоловік відчув роздратування й вирішив говорити відверто.
— Мамо, тату, якщо чесно, ваша поведінка мене засмучує, — твердо сказав син. — Спочатку ви оголошуєте, що стали вегетаріанцями, намагаєтеся переконати нас наслідувати вас, читаєте лекції про здорове харчування. А тепер подивіться: спершу засуджуєте нас за м’ясо, а потім спокійно їсте шашлик.
— Ти хочеш сказати, що ми лицеміри? — вигукнула Валентина Іванівна.
— Ні, мамо. Я кажу, що ваші вчинки суперечать вашим словам. Якщо ви справді хочете змінити раціон і показувати приклад здорового способу життя — будьте послідовними. Інакше це виглядає дивно й непереконливо, — спокійно пояснив Дмитро.
— Ви самі сказали, що зробили цей вибір заради здоров’я. То чому ж порушуєте власні принципи? Це просто тимчасова примха, і ви скоро знову повернетеся до м’яса? — підтримала чоловіка Наталя.
Юрій Петрович опустив голову, визнаючи слушність слів сина. Він зрозумів, що своєю поведінкою справляє враження нерішучої й суперечливої людини. Зрештою батьки зізналися, що сумують за м’ясом, попри нові переконання.
— Знаєте, важко відмовитися від звичних смаків, особливо коли бачиш, як інші із задоволенням їдять улюблену страву, — усміхнувся Юрій Петрович.
— Не хвилюйтеся, ми любимо вас такими, які ви є. Якщо знову захочете шашлику — ми завжди раді його приготувати! — засміялася Наталя й дружньо поплескала свекра по руці.
Згодом Юрій Петрович і Валентина Іванівна визнали одне перед одним: рішення стати вегетаріанцями було радше емоційним, ніж усвідомленим. Вони надто захопилися книжками, статтями й чужими порадами, але не прислухалися до себе. Організм просив звичних страв, а душа — простих радощів, які асоціювалися з родинними зустрічами, димком від мангалу й теплими вечорами разом.
Вони зрозуміли, що здоров’я — це не суворі заборони й не сліпе наслідування модних ідей, а внутрішній комфорт і чесність із собою. А ще — повага до вибору інших.
Відтоді в родині більше не сперечалися про їжу. На столі з’являлися і м’ясні страви, і овочі, кожен брав те, що хотів. А головне — за тим столом знову було легко, смачно й по-справжньому по-сімейному.
