Ви помічаєте любов тоді, коли самі її відчуваєте. Саме тому так багато тих, хто живе у любові.
Ось літній чоловік, стоячи біля пекарні, телефонує до дружини:
– Люба, багет, чи чіабату?
Я не чую відповіді, але бачу, як розквітає ніжністю вмить його обличчя, яке начебто стає молодшим.
– Так, так, рідна…
Турбота – це любов!
Ось хлопець із дівчиною повертаються звідкись холодною набережною і вона одягнула його куртку. Хоч і завелику, але теплу.
Зігрівати одне одного – це любов.
Ось таксист втішає з відеодзвінка маленького сина:
– Не сумуй, маленький! Я скоро приїду. У футбол ганятимемо!
Втішати – це любов.
Ось водій вивантажує тістечка біля кіоску, розмовляючи з немолодою жінкою-продавцем.
А потім простягає їй горнятко кави з тістечком.
Соромлячись, додає: “Зустріч, як завжди…” Піклуватися – це любов.
І вона всюди. Скрізь.
Ти помічаєш її тоді, коли сам її відчуваєш. Ти завжди помічаєш лише те, на що сам здатний.
Саме тому так багато тих, хто живе у любові. І так багато тих, хто каже, що її нема.
Важливим є те, що у нас всередині, тим ми і ділимося з іншими.
Живіть у любові. Вона зцілює!
Лілія Град
