fbpx

Все життя вважала, що вагітність – особиста справа чоловіка та дружини. Але мама вважає нормою запропонувати до мене доторкнутися гостям

Все життя вважала, що вагітність – особиста справа чоловіка та дружини. Ніколи не було бажання доторкнутися до вагітної. Якось завжди було байдуже на це, може через те що я жінка і не мала тоді ще своїх дітей.

Для мене гладити чужу жінку по животу те саме, як схопити її за груди чи за інші частини тіла. І ось зараз завагітніла я. Зайвий раз намагаюся не виходити в люди, щоб не натрапити на невихованих знайомих: «Ой, дай погладити животик!» Коли намагаються це зробити, швидко відходжу.

Іноді роблю зауваження або кажу зразу що не хочу аби до мене доторкались. Люди, а особливо жінка, дуже дивуються чому я не хочу цього.

Люди чомусь так часто роблять наче я якась річ чи в цирку. Дуже мене це дивує, вже не дочекаюсь коли народжу аби це припинилось.

І ось зараз ми з чоловіком переїхали до мами на два тижні бо вдома невеликий, але все ж таки ремонт. І мама вважає нормою запропонувати до мене доторкнутися гостям. Як якусь статуетку на полиці потрогати чи погладити кота.

Підходить ззаду і обнімає за живіт, щоби «з онукою поспілкуватися». Намагалася розмовляти з нею, вона сльози, що не даю внучку потрогати. А я вже сваритись готова. Мені це не приємно. Я не хочу, щоб мене чіпали постійно на живіт.

You cannot copy content of this page