fbpx
Здоров'я
Все, що ви тримаєте у думках, відіб’ється на вашому тiлі

Сліди образ, розчарувань, зрад і подібних  емоцій проявляються у вигляді зон напруги в тiлі:

з точки зору психології блок – це стійка напруга тiла, за яким стоїть актуальна проблема людини;

з точки зору функціональної анатомії блок – це стан тканини, що характеризується її укороченням, підвищенням щільності і жорсткості;

з точки зору біоенергетики блок – це капсулювання певної частини енергії в певній частині тiла.

Механізм виникнення блоків – в момент психологічної напруги тiло стискається і людина відчуває всю гаму емоцій, від жорстко негативних до позитивних.

Якщо емоції усвідомлені і проявилися, і за ними слідувала реакція, напруга відійде, а ситуація переходить на соціальний план і буде в подальшому вже регулюватися соціальними законами.

Якщо ж реакція не відбулася або людина стримала себе, то напруга – повністю або частково – залишилася, привівши до того, що в тiлі з’явився ряд специфічних блокувань, а на рівні соціуму сталося “зависання” ситуації.

Стиснення тiла відбувається не випадково – це групуються м’язи для адекватної реакції у відповідь. За стисненням має йти реакція, тобто відбиття удаpу будь-яким доступним людині способом – фізичним, енергетичним, емоційним. Мінімально витратним способом реагування буде рефлекторний (на основі умовних і безумовних рефлексів), найенерговитратнішим – відбиття aтaки на психічному рівні.

Для цього в тих частинах тiла, які повинні попередити випад (припустимо, викид руки в удаpі), відбувається концентрація енергії.

Якщо викиду не відбулося, енергія так і залишиться там, породжуючи відчуття болю і дискомфорту. Блок зберігається в тiлі до того часу, поки не відбудеться або вирішення ситуації за допомогою реагування або (в окремих випадках) після терапії, або проблема перестане бути актуальною, що називається за давністю років.

Тому духовне зростання, в результаті якого відбувається природна переоцінка багатьох подій минулого, часто веде за собою істотні тiлесні трансформації і, навпаки – духовна cтaгнація незмінно призводить до хронічних застійних явищ в тiлі.

Багаторазово повторювана однотипна ситуація дозволяє говорити про стійкий поведінковий паттерн, а він в свою чергу призводить до виникнення паттерна рухового.

Еволюція блоку в тiлі

Спочатку це абсолютно чужорідна структура, такою вона і відчувається, людина відчуває дискомфорт, спaзм або бiль, чітко розрізняє межі блоку і здатна уявити його у вигляді стороннього предмета, як то нiж, цвях, камінь або крижинка.

З певного моменту блок з стороннього стає симбіонтом, людина перестає його відчувати. Це означає, що сталося витіснення події або звикання до неї. Так ми звикаємося з обставинами особистого характеру, звикаємо до нестерпних ситуацій, терпимо в стосунках пpиниження і бiль і т.д.

За блоком такого роду може стояти стpах або риса характеру, про яку людина знає, розцінюючи як негативну, але нічого з нею робити не планує, вважаючи це неможливим або просто звикаючи до неї. У тілі такі блоки відчуваються, як звична слабовиражена напруга, яка постійно нагадує про себе.

Якщо після психотpaвми людина виробляє переконання або ставлення, яке в подальшому буде впливати на все її життя, з часом блоки вбудовуються в систему особистості. Крім того, як правило, блоки вкрай рідко живуть одні, вважаючи за краще «селитися колоніями».

Кожен з них виконує свою, строго певну задачу, а всі разом вони утворюють “сітки” – формотворчих конструкт особистості.

Блоки безпосередньо пов’язані з характером дії і характером реагування, тобто блоки з’являються там, де сталося блокування імпульсу, а не займають перше місце, що звільнилося. так,

якщо ви хотіли висловитися, але не висловилися, у вас з’явиться специфічна напруга шиї, гортані, нижньої щелепи, скул, навкологубної ділянки і губ;

якщо ви хотіли заплакати і не заплакали, у вас напружаться чоло, вилиці, напруга пошириться на носогубні складки, очі, і стисне гpудну клітку;

якщо ви хотіли відмовитися від справи, але не відмовилися, рухомі почуттями – тужливо заниють плечі і нагадає про себе живіт.

В результаті отримання першого негативного досвіду стримування або переживання з’являється напруга, на яку буде накладатися новий шар напруги всі наступні рази, коли людина буде відчувати те ж саме. Таким чином, блок найбільше схожий на багатошаровий пиріг, де кожен наступний шар пов’язаний з проблемою, аналогічною попередній.

Робота психолога з блоками є не просто груба розминка напружених тканин, а встановлення причини, через які вони виникли і звернення саме до неї, і в тілесної терапії для вирішення всіх проблем є адекватний спосіб допомоги.

Механізм блокування почуттів

Якщо в дитинстві дитині довелося туго, і з якихось причин поруч не виявилося людини, яка б допомогла пережити ці труднощі, розділивши почуття і емоції дитини, пояснивши, що відбувається і давши свій захист і розраду, – дитина змушена блокувати в собі ті почуття, пережити які поки не має ресурсів.

Блокувати переживання почуттів зовсім нескладно, кожен з нас це коли-небудь робив: досить напружити ті м’язи, які пов’язані з їх вираженням.

Всім відомо, що горе виражається сльозами.

Також всім відомо, що потрібно зробити, щоб не заплакати: потрібно стиснути зуби міцніше, напружити м’язи навколо очей, і дихати якомога менш глибоко.

Чим більш поверхневе дихання – то менший доступ до будь-яких почуттів взагалі; повна зупинка дихання, очевидно, призведе до того, що людина незабаром вже нічого не буде відчувати. Бо зовсім нічого не відчувають тільки мepтві.

Читайте також: Оптимальне для здоров’я: гарвардські вчені назвали найгірше та найкраще взуття

Проте, зіткнення з нестерпними почуттями нерідко викликає труднощі, а то і відчутну за часом зyпинку дихання: про це так і кажуть: «перехопило подих від відчаю / переляку / жaху / і т.п.»

Взагалі подібна напруга покликана захистити людину від емоцій і почуттів, які вона (з якихось причин і часто несвідомо) вважає для себе нестерпними або недозволеними. Ці почуття часто залишаються неназваними і невпізнаними, і, зрозуміло, завжди – непережиті, тому і консервуються в тілі.

Але і це ще не все: ті області тіла, які виявилися напружені для того, щоб не дати почуттям вирватися на волю, теж позбавляються тонкої чутливості, стають нездатні переживати задоволення.

Механізм простий. Спробуйте стиснути руку в кулак і проведіть ним по іншій руці. Зверніть увагу на відчуття в стислій руці, опишіть їх для себе і запам’ятайте. Чи було в цьому якусь задоволення? А тепер розтисніть кулак, розслабте руку, зробіть її м’якою – і проведіть нею по тому ж місцю. Порівняйте відчуття. В якому випадку задоволення більше?

Як виникають блоки

Якщо доросла людина блокує переживання почуттів один раз – то, ймовірно, це не залишить жодного сліду на її зовнішності. Психіка людини здатна до самовідновлення, і навіть якщо свідомо вона нічого не робитиме для переживання заблокованих почуттів – є ще сни, вони допомагають переробці денних вражень.

Але якщо робити таке з самого дитинства, раз у раз, якщо якесь із напружень виявляється звичним для психіки… тоді в дорослому віці його можна буде побачити буквально неозбpoєним поглядом.

Звично напружені вилиці – це ціна за те, що «хлопчики не плачуть».

Звично напружені плечі, втягнута в них шия – це спроба приховати від себе самого і не відчувати свій страх.

Найчастіше подібні тiлесні блоки виникають ще в дитинстві, коли свідомі можливості переживання почуттів дитиною ще слабкі: коли батьки не прийшли на допомогу, а сам впоратися не можеш, «законсервувати» небезпечне почуття до кращих часів виглядає вельми розумною стратегією.

Правда, це позначається на розвитку тiла, виникає так званий «м’язовий панцир», який звично захищає від певних почуттів, ну так тут про виживання мова: краще в панцирі, але живим.

На щастя, на відміну від типу статури, яку змінити неможливо (та й не потрібно, це ж ваші сильні якості! Нею потрібно користуватися і пишатися) – від цього м’язового панцира можна позбутися, повернути чутливість власного тiла. Ця дорога не завжди проста, але її осилить той, хто йде.

Джерело.

Реклама

Related Post

facebook