«Джоні» — киянин. Він — молодий юрист, який до початку війни працював головним спеціалістом апарату Верховного Суду України.
«Вранці, 24-го лютого я, як і всі, збирався на роботу, але почувши звуки вибухів, зрозумів, що почалася війна, — розповідає боєць. Незабаром, «Джоні» відвіз сім’ю до Золочева. — Того ж дня я прийшов до військової частини Національної гвардії України, пройшов військовий вишкіл та був направлений до Слов’янська».
Декілька місяців служби для нього пролетіло, ніби одна мить. Згадує, що спочатку було досить складно, але його дуже морально підтримувала родина — передавала посилки з потрібними речами.
«Взагалі, це спочатку було дуже страшно, потім звикаєш до всього, і тебе не хвилює, наскільки гаряче навколо. Ти розумієш, що дороги назад просто немає, — ділиться «Джоні». — Ми досить швидко зрозуміли, що таке війна, і усвідомлюємо, що вона швидко не завершиться. Тим більше бачимо, що на даний час інтенсивність обстрілів на нашій ділянці лише зростає. Проте всі — від офіцера до солдата — знаходяться на своїх місцях. Кожен готовий битися до останнього».
«Джоні» запевняє: стосунки у його підрозділі будуються на взаємній повазі, відкритості, прагненні розвиватися та усвідомленні своєї місії — на Донбасі сьогодні вирішується питання безпеки їхніх родин, близьких та друзів. Боєць також говорить, що надзвичайно важливу роль у зміцненні стійкості українських бійців грають волонтери — вони акумулюють і передають нашим захисникам енергію мільйонів сердець співвітчизників, і це дає впевненість, що ти потрібен своїй землі.
