Одна жінка дізналася, що у неї буде дитина. Вона приїхала до міста із села. Училище закінчила, почала працювати продавцем.
І познайомилася з хлопцем, спочатку все було гаразд. А потім він дізнався про вагітність і зник.
А у цієї молодої жінки була тільки мама у селі та шість братів та сестер. І зйомна кімната. І неофіційна робота у магазинчику.
Ця Ліля була у розпачі. Вона ще не знала, як житиме, але дуже чекала на своє немовля.
Вона хотіла полуниці. Буває у вагітних таке – раптом дуже захочеться чогось. Вона уявляла цю полуницю в скляній банці, велику, стиглу, ароматну, із зеленими хвостиками…
Але це були безглузді мрії, полуниця дорога! Чоловіка немає, у якого можна так ліниво і витончено попросити: “Дорогий, я з’їла б трохи полуниці!” І взагалі, осінь, яка там полуниця.
Лілі було шкода себе. Вона думала, на що житиме? Без роботи, без житла, у село їхати – ганьба одна. І там життя дуже важке. Зараз вона відправляє гроші деякі матері, а що потім буде?
Одного дня магазином ходила бабуся з паличкою. У хустці, абсолютно звичайна бабуся. В одній руці – паличка, в іншій – господарська старенька сумка.
Бабуся розглядала продукти і запитувала у Лілі: що написано на етикетці? Дрібно, я не бачу. А це скільки коштує? А який чай кращий? Чи ось сіль – це яка сіль? З йодом чи проста?
Ліля добродушно відповідала, хоча погано почувалася. І думала все про цю полуницю, прямо відчувала її запах! Їй хотілося, щоб старенька пішла, тоді можна буде присісти на хвилинку і заплющити очі.
Бабуся пішла. Але перед виходом дістала з сумки літрову банку з ароматною полуницею. Свіжою. І простягла Лілі. І сказала:
“Їж, доню, це тобі! Тобі корисно!”
І пішла. Ліля так розгубилася, дивлячись на ягоди, що не одразу побігла за старенькою. Виглянула на вулицю – її й слід простиг. Хоча вона ж із паличкою. Вона не могла так швидко піти.
Того дня Ліля повірила, що дива трапляються. Баночка тієї омріяної полуниці стала для неї знаком, що у неї все буде добре.
Анна Кир’янова