Уявіть собі, що Бог стане таким, яким Його хочуть бачити люди.
Одні хочуть, аби Він покарав всіх грішників. Бац – і планета зникла з галактики (бо ж грішники всі!).
Інші хочуть, аби всі були щасливі. Бац – всі щасливі, але хтось трохи щасливіший за інших, бо ширше усміхається, тоді всі інші почнуть заздрити і нарікати на Бога, що Він неправильно поділив між людьми щастя.
Інші хочуть, аби всі були здорові. Бац – всі здорові, всі лікарні закриті, аптеки теж.
Люди нудяться, придумують собі нові болячки, бо хтось звик на щось нарікати.
Знову все не так.
Яким би не був Бог, все рівно люди (ми з вами) знайдуть, за що Його покритикувати.
Чому допустив нам таку владу?
Чому не зупинить війну?
Чому в Церкві стільки прикрих людей?
Чому Він помеp на хресті, а не повиховував людей так, аби до всіх дійшло раз і назавжди?
Дійсно? Чому Бог не думає так, як ми з вами?…
Слава Богу, що є Бог, і то не я (цитую свого духівника).
Бо саме інакший від нас Бог досі тримає нашу планету, дує на неї через озонові діри (наших рук діло) і каже:
«Схаменіться! Замість вчити мене бути Богом, навчіться бути людьми!»
(Я думаю, що Він так думає, але ж Він думає набагато мудріше, ніж я).
Господи, дякую, що все життя Тебе пізнаю, а хіба ще більше Тебе не знаю і не розумію. Дякую, що не перестаєш мені пояснювати те, що маю розуміти. А ще більше дякую, що не пояснюєш того, чого не маю зрозуміти. Бо ж Ти є і цього достатньо, аби почувати себе в безпеці, любові і радості!
