Усі свої гріхи, які робимо, ми передаємо дітям та онукам.
Вони копіюють нас. Я спостерігав за хлопчиком, у якого батьки розлучилися, і він ніколи не бачив свого батька. А плечима знизував, як його батько.
Добре було б, якби в нас було більше хорошого, ніж поганого. Ми стараємося, ночей не спимо, працюємо, щоб купити дітям квартиру, машину, дати їм освіту, і зовсім забуваємо про те, що ми передаємо їм свої …..характер, звички, погану поведінку.
Або, навпаки, добрі звичаї. Хороші звичаї – це найкраще надбання, яке ми залишаємо дитині. Ми передаємо дитині працьовитість і тим самим капітал, який вона сама собі заробить.
Ми передаємо дитині не жадібність, а помірність – і вона все життя живе помірковано: і їй вистачає, і людям добро робить.
Ми передаємо дитині добру, мирну, м’яку вдачу — і вона не мучиться все життя, щодня скандалячи з кимось, сперечаючись, пігулки ночами ковтаючи, потім починаючи горе заливати і взагалі загубити себе у житті.
