Розвиваючи навички спілкування, ми повинні розуміти, що для того, щоб досягти відносин з людьми і зокрема в розмові з ними потрібних нам результатів, не здатися дурним, не завдати шкоди і незручності (як собі, так і іншій людині) і не викликати недовіру, у деяких моментах краще промовчати.
Важкий вибір між «промовчати» чи «сказати» доводиться робити швидко та інтуїтивно. Але все ж таки існують ситуації, коли очевидно, що краще промовчати, ніж сказати.
Коли краще промовчати:
Чесність і щирість гідні похвали, але іноді відверте і правдиве зауваження може ускладнити ставлення з оточуючими. Краще промовчати про недоліки (характеру чи зовнішності) і не критикувати людину, яку ви погано знаєте і не можете передбачити, як вона відреагує. Звичайно, якщо треба поставити на місце негідника, що зарвався, — це інша справа, в інших же випадках краще промовчати. Буваю ситуації, коли промовчати не можна, у такому разі краще зауважити в руслі конструктивної критики.
Краще промовчати про свої плани, про невтілені в життя ідеї. Чому? Психологи переконані, заявляючи про наміри та оголошуючи свої цілі, ви перетворюєте їх на «соціальну реальність». Таким чином, ви вводите в оману власний мозок, він думає, що мета стала ближчою, настає почуття задоволеності, і стимул працювати над метою зменшується. Докладніше про цю теорію дізнаєтеся зі статті – «Чому мовчання золото?».
Промовчати краще й у ситуації, коли вам не зрозуміла суть чи не відома тема розмови. Є люди, які заради того, щоб здатися розумнішими, готові брати участь у будь-якій розмові і дуже часто для них це закінчується курйозно. Якщо ви до кінця не розумієте сенс розмови (присутня не спочатку, погано знаєте людей і т.д.), краще промовчите, не втручайтеся. Так само краще промовчати, якщо ви не розбираєтеся в темі бесіди – розумнішим виглядатимете. Знати все неможливо, ви не Вассерман, вам можна пробачити.
Як сказав один мудрий чоловік – «Коли п’єш добре вино, не став запитання, звідки воно, а у чесної людини не питай – про його релігію і походження». Релігія, політика та національне питання – теми дуже делікатні. Краще промовчати! Деякі люди навіть на нейтральні чи позитивні слова, що стосуються цих тем, можуть відреагувати непередбачуваним чином.
Промовчати або ухилиться від відповіді у ситуації, коли від вас вимагають швидкого прийняття рішень, а справа стосується непростих речей – дуже розумно. Ви маєте час подумати, зважити всі «за» і «проти». Швидка згода на несподівані пропозиції часто буває недалекоглядною. Якщо у пропозиції (співпраця, купівля-продаж, перехід на іншу посаду тощо) ви відчуваєте тиск, і вам кажуть, що він дійсно протягом двох-трьох хвилин, пам’ятайте, розумний промовчить або відповість «ні». До речі, подібний спосіб домогтися швидкої відповіді («Вирішай чи зараз, чи ніколи…») один із способів маніпулювання людиною. Тож краще промовчати.
Під час обговорення третіх осіб у розмові люди часто безпідставно і бездоказово сиплють звинуваченнями праворуч і ліворуч. Таку критику не інакше як наклепом не назвеш. Тому коли справа стосується обговорення людини (особливо якої поруч немає), краще промовчати, ніж сказати щось засноване на припущеннях і домислах. Уявіть, що за кожне слово неправди на вас можуть подати до суду або вас «можуть підтягнути за язик» (так підтягнути, що мало не здасться). І нехай що з двадцяти людей, які говорять про нас, дев’ятнадцять говорять неправду, не варто уподібнюватися до таких людей. Пам’ятайте, наклеп — знаряддя заздрості, а заздрість до добра не доводить.
Якщо ви говорите, а вас не слухають, слід негайно замовкнути, інакше можете уславитися нав’язливою і набридливою людиною. А щоб це виглядало красиво, можна скористатися якоюсь ситуацією, що відволікає (наприклад, згадати, що треба зателефонувати). Також не варто відновлювати розмову, яка не викликала інтересу і розмова перервана не з вашої ініціативи. Треба буде, спитають.
Якщо у вищезгаданих ситуаціях ви не можете сказати собі: «Я краще промовчу», «Я просто промовчу», можливо, тоді вам треба задуматися про те, як позбутися балакучості та багатослівності?
