Часто чую чиїсь розмови про те, що ось він мене покинув, я піднялася, і через рік він побачив і здивувався, кого втратив.
Нещодавно опинилася в епіцентрі такої історії, коли посилку з магазину Chanel приніс кур’єр, він же колишній чоловік. А коли я з ним жила то одівалась максимум в Zara, або на базарі.
У нього був бізнес, я була домогосподарка, через 12 років шлюбу викинув з життя, одружився з молодшою на 20 років дівчиною. Я лише трохи розуміла в бухгалтерії, але вміла добре готувати, почала пекти торти та тістечка на замовлення, навчатися на ккулінарних курсах, потім колишня однокласниця-блогерка дізналася про мої проблеми та розповіла про мене в Instagram, посипалися замовлення.
У результаті через 3 роки у мене своя пекарня, заробіток та репутація. Збираюся відкривати другу пекарню, іпотеку в процесі, блогерці подрузі на всі її події безлімітні десерти найкращих видів.
Виявляється, нова дружина зараз з його другом (який мені ніколи не подобався), віджали бізнес, контакти, нашу колишню квартиру та все інше, вже народили дитину та живуть приспівуючи. Я навіть не зазнала гордості чи радості, коли він побачив мій успіх, лише якусь жалість.
А коли він став клеїтися до мене знову — ще й соромно якось стало. Я подякувала за посилку, та навіть не запросила на каву до себе. Сказала що скоро з роботи має повернтись мій хлопець, і побажала гарного дня.
Ось така історія наче в кіно.