Відкриваєте двері, в квартиру, відтісняючи вас проходить хлопчик і просить покликати вашого сина. Відповідаєте, що він ще спить. Давид сідає на пуфик в передпокої і говорить: «Дякую, я почекаю, поки він прокинеться». Ви приголомшені, чужа дитина сидить і грає зі своїм телефоном. Сну, наче й не було, починаєте закипати. Виходить сонний чоловік, киває на хлопчика – в чому річ? Пояснюєте ситуацію. Вирішуєте покликати Давида випити чаю з печивом. Він випиває чай і продовжує гратися з телефоном вже в кухні. Ви йдете в кімнату сина, будите його і питаєте, навіщо він покликав Давида в таку рань. Син відповідає, що особливо з ним не дружить і нікого нікуди не кликав.
Словом, Давид цілий день провів у цій родині. Після обіду хлопчики пішли гуляти, повернулися на здивування батьків разом, він подзвонив мамі і попросив дозволу залишитися до 9 вечора. У цій родині він буває рідко, а в інший, цікавішій для нього, він просить дозволу у своєї мами залишитися переночувати, ставлячи господарів перед фактом.
Так він побував на дні народження сторонньої бабусі, в «Макдональдсі» і чудово провів кілька днів на чужій дачі.
Пробували розмовляти з його мамою, вона теж дуже привітна і культурна, потискувала всім руки і раділа, що їм дуже подобається Давид. Рот нікому вона відкрити не дала, торохтіла без угаву.
Пробували не відкривати двері, але завзятий і наполегливий Давид стояв під дверима і дзвонив протягом години. Ті, хто витримав і не відкрив, отримували при виході з під’їзду подарунок у вигляді Давида, що зачекався їх.
Коли я спостерігаю і слухаю розповіді стомлених Давидком дорослих, я ледве стримую сміх, але не уявляю, як би я рятувалася в цій ситуації.
Фото ілюстративне.