Пише мені моя читачка з Австрії:
«У нас тут, в Австрії, деякі рускоязичні телеnні не в силах освоїти два слова на німецькій мові. За чотири місяці ні слова не розуміють. Це якась біда! Чіпають мене з перекладами по кожній дрібниці. Булькають тільки на російській, а коли їх не розуміють, то маτеряться так, як на тих відео орκів, що перехопили українські військові. В мене є друзі та знайомі зі Львова й Закарпаття, які італійську або німецьку мову освоїли за три місяці повністю. А тут узагалі нуль».
Аналогічні спостереження я отримую від друзів із більшості країн Європи. Вимальовується типова закономірність: росмовні співвітчизники фактично не піддаються асиміляції в країнах теперішнього свого проживання. Жодних спроб опанувати мову країни, яка тебе прихистила. Страшний сором відчувають наші, які там осіли, за наших, які зараз приїхали. Цей сором словами не передати.
А я всім їм пояснюю: рос.мова – шовіністична в своїй суті. Кожен носій цієї мови автоматично набирається зверхності й лінгвошовінізму. Таким є код цього язика. Хто носій язика – той вважає приниженням опанування ще однієї мови.
Рос.мова передбачає єдиноносіння. Це дуже ревнива й неконкурентна мова, яка на біологічному рівні свого носія інфіковує нездатністю до вивчення інших мов. Рос.мова – по-імперськи гегемонна.
Тому росмовним украй важко переключатися на інші мови, бо росмовність передбачає одномовність. Вихід з росмовної одномовності – це подвиг для носія цього діагнозу.”