— Ти не хочеш поділити рахунок навпіл? Мені тарілочниця не потрібна, — видав на побаченні залицяльник.
— Ну ти уявляєш? Третій раз за тиждень скасовує зустріч. То термінова нарада, то важливий клієнт, то машина зламалась, — Марина плюхнулась у крісло і втомлено подивилася на подругу. — Схоже, час закінчувати з цими сайтами знайомств.
Катя відірвалася від ноутбука і уважно подивилася на подругу. Вони дружили зі школи, і вона прекрасно знала всі підйоми й падіння в особистому житті Марини. Висока шатенка з виразними карими очима та відкритою усмішкою, Марина ніколи не страждала від недостатку уваги. Але в свої тридцять два роки вона все ще шукала того самого, особливого чоловіка.
— Може, це й на краще? Я цього твого Антона одразу розкусила. Типовий маніпулятор, — Катя закрила ноутбук.
— Слухай, а давай я тобі свій акаунт покажу? Там такі персонажі трапляються — обхохочешся!
— Та ну тебе, ти ж заміжня!
— Так це фейковий, для досліджень, — хихикнула Катя. — Я ж веду блог про стосунки, мені треба бути в курсі трендів. Ось, дивись.
Вона відкрила додаток і почала переглядати анкети:
— Ось типовий представник: “Шукаю жінку для серйозних стосунків. Ціную чесність, вірність і вміння готувати”. І фото на фоні чужого Мерседеса.
— Дай подивитись, — Марина взяла телефон.
— Ого, а цей нічого так…
— Який?
— Ось цей, бачиш? Ігор, 35 років. Власник мережі автомийок. На фотографії був високий чоловік у стильному сірому костюмі, який йому дуже личив. Темне волосся акуратно укладене, легка щетина, уважний погляд. Він стояв, оперши руку на капот чорного BMW.
— І правда симпатичний, — погодилася Катя. — Але ти ж знаєш, як вони люблять прикрашати в анкетах.
— Дивись, що пише: “Ціную час і вмію ним розпоряджатися. Шукаю дівчину, яка поділяє мої погляди на життя і фінанси. Важливо вміти не лише заробляти, а й правильно інвестувати в майбутнє”.
— Ну прямо фінансовий аналітик! — прокоментувала Катя. — Хоча… може і справді серйозна людина. Напиши йому.
— Та ну, це ж твій акаунт…
— А ми зараз все перепишемо, — Катя швидко клацала по клавішах. — Так, нове ім’я, твої фотографії… Готово! Тепер пиши. Марина задумливо подивилася на екран:
— А що написати? — Щось про бізнес. Раз уже він такий діловий.
Марина набрала повідомлення:
“Доброго вечора! Зацікавив ваш підхід до життя. Я теж вважаю, що важливо грамотно планувати майбутнє. Працюю дизайнером інтер’єрів, свій невеликий бізнес”.
— Чудово! — схвалила Катя. — Тепер чекаємо. Відповідь прийшла через кілька хвилин:
— “Добрий вечір! Приємно зустріти людину зі схожими поглядами. Дизайн інтер’єрів — цікава сфера. Розкажете про свої проєкти?”
Переписка затягнулася до пізньої ночі. Ігор виявився цікавим співрозмовником — розповідав про свій бізнес, як починав з однієї маленької автомийки, а тепер у нього мережа з п’яти точок по місту. Ділився планами щодо розширення, цікавився дизайнерськими проєктами Марини. Вона навіть не помітила, як пролетів час.
— Може, зустрінемось за чашечкою кави? — написав він близько півночі. — Обговоримо тонкощі ведення малого бізнесу. Марина зволікала з відповіддю. Після історії з Антоном вона вирішила бути обережнішою. Але щось у манері спілкування Ігоря зачепило її.
— Давайте. Коли вам зручно?
— Як щодо п’ятниці? Знаю гарний ресторан у центрі.
— Ресторан? — здивувалась Марина. — Ви ж пропонували каву.
— А чому б не поєднати приємне з корисним? До того ж, я вважаю, що важливі зустрічі вимагають відповідної обстановки. Скажімо, о сьомій вечора?
— Добре, — погодилась Марина і одразу написала Каті: “Уявляєш, запросив в ресторан!” Катя відповіла стікером з піднятим великим пальцем: “А я що казала? Але будь на чеку! Пам’ятаєш того чоловіка, який запросив мене до Швейцарії, а потім попросив скинутися на квитки?” Марина засміялась, згадуючи цю історію. Тоді Катя довго сміялася з цього нещасного кавалера, відправляючи йому фотографії своїх походів в магазин зі словами “збираю на квиток”.
До п’ятниці вони з Ігорем продовжували переписку. Він був уважний до деталей, цікавився її думкою з різних питань. Особливо його вразило портфоліо дизайнерських робіт, яке Марина надіслала за його проханням.
— У вас гарне почуття стилю, — написав він. — Особливо сподобався проєкт того лофт-кафе. Дуже сучасно і водночас затишно. У п’ятницю Марина нервувала, вибираючи наряд. Хотілося виглядати елегантно, але не надто вишукано. Після довгих примірок вона зупинилася на чорній приталеній сукні з невеликим вирізом — класика завжди виграє.
— Куди це ти така гарна? — поцікавилася сусідка, зіткнувшись з нею у ліфті.
— На побачення, — усміхнулась Марина.
— О, розкажи, хто він?
— Бізнесмен, — підморгнула Марина. — Власник мережі автомийок.
— Ті, що на Соборній? Знаю-знаю, — оживилася сусідка.
— Моя подруга там машину миє. Каже, сервіс відмінний.
“Нічого собі, — подумала Марина, виходячи з ліфта. — Схоже, він не бреше про бізнес.”
Ресторан справді вразив — старовинний особняк в центрі міста, відреставрований зі смаком. Марина, як дизайнер, одразу звернула увагу на грамотно підібране освітлення та продумані деталі інтер’єру. Ігор вже чекав за столиком. У житті він виглядав навіть краще, ніж на фото — високий, підтягнутий, в темно-синьому костюмі та білосніжній сорочці. Побачивши Марину, він встав і галантно відсунув стілець:
— Добрий вечір! Ви чудово виглядаєте.
— Дякую, — Марина сіла, відзначивши, що від нього приємно пахне дорогим парфумом.
— Я дозволив собі замовити вино, — він вказав на пляшку. — Сподіваюся, вам подобається біле?
— Так, дякую.
Ігор дістав телефон і сфотографував пляшку.
— Перепрошую, — усміхнувся він, помітивши здивований погляд Марини. — Звичка все документувати. Знаєте, в бізнесі важливо враховувати кожну дрібницю.
— Звісно, розумію, — кивнула Марина, хоча фотографування вина їй здалося трохи дивним.
— До речі, про облік, — Ігор відкрив на телефоні якийсь додаток. — Я тут підрахував витрати на нову автомийку. Хотів би почути вашу думку як дизайнера — скільки може коштувати базовий проєкт інтер’єру?
Марина трохи розгубилася — вона не очікувала, що розмова відразу перейде до ділових питань. Але, можливо, він просто нервує?
— Ну, все залежить від площі приміщення та складності робіт…
— Розумієте, — Ігор захоплено показував щось на телефоні, — я вважаю, що сучасний бізнес повинен бути технологічним. У мене всі витрати розбиті по категоріях. Ось, дивіться: комунальні платежі, зарплати, витратні матеріали…
До столика підійшов офіціант з меню. Ігор перервався на півслові:
— О, давайте оберемо щось. Можу порекомендувати стейк з лосося — брав минулого разу, дуже смачно. Правда, трохи дорого для такої порції… — він знову вдався до телефону. — Зараз, у мене десь було фото.
Марина з цікавістю спостерігала за ним. Дивне поєднання — наче галантний чоловік у дорогому костюмі, а так захоплений підрахунками. Втім, може, це і не погано — людина явно знає ціну грошам.
— Знайшов! — він показав фотографію тарілки з лососем. — Ось, бачите? На мою думку, за таку ціну порція малувата.
— Так, можливо, — Марина вирішила перевести розмову в інше русло. — А чим ви ще захоплюєтеся, крім роботи?
— О, я багато читаю. Ось нещодавно прочитав гарну книгу про інвестиції…
У цей момент до їхнього столика знову підійшов офіціант:
— Дозвольте порадити наше фірмове блюдо — тартар з тунця та авокадо.
— А який вага порції? — одразу поцікавився Ігор.
— Сто вісімдесят грамів.
— Чому так мало? Минулого разу було двісті. У вас що, нова політика урізання порцій?
Марина відчула, як червоніє. Офіціант явно розгубився:
— Я… я уточню на кухні.
— Так, уточніть, будь ласка. І заодно дізнайтеся, чому минулого разу мені нарахували націнку за додатковий соус, хоча за меню він має входити у вартість.
— Ігорю, може, не варто… — почала була Марина.
— Ні-ні, це принципово важливо! — він дістав блокнот. — У мене навіть чек зберігся. Зараз знайду… А поки давайте замовимо їжу.
Офіціант переводив розгублений погляд з Ігоря на Марину. Вона спробувала розрядити ситуацію:
— Давайте я візьму салат з креветками і той самий стейк з лосося.
— Чудовий вибір! — пожвавився Ігор. — А мені, будь ласка, стейк “Рібай”. І обов’язково зважте перед подачею — минулого разу…
— Ігорю, — перебила його Марина, — розкажіть краще, як ви прийшли до ідеї відкрити автомийку?
Це питання відволікло його від підрахунків, і наступні півгодини він захоплено розповідав про початок свого шляху у бізнесі. Марина з полегшенням відзначила, що, коли мова не йде про гроші, Ігор виявляється цікавим співрозмовником — з хорошим почуттям гумору та багатим життєвим досвідом.
Принесли закуски. Ігор одразу дістав телефон:
— Вибачте, треба сфотографувати для звітності. О, а у вас салат виглядає навіть більше, ніж мій тартар. Давайте порівняємо…
— А ваші креветки виглядають більшими за стандартні, — Ігор уважно розглядав салат Марини. — Треба буде це врахувати при розрахунку.
— При якому розрахунку? — Марина вже починала нервувати через його постійні підрахунки.
— О, я потім поясню, — він загадково усміхнувся і переключився на свій тартар. — М-м-м, непогано. Але минулого разу авокадо було спілішим. Треба буде зробити зауваження шеф-кухарю.
Марина намагалася перевести розмову в приємніше русло:
— Розкажіть про ваші подорожі. На фото в профілі я помітила знімки з різних країн.
— А, так! — оживився Ігор. — Я часто їжджу по роботі. Знаєте, як знайти найвигідніші авіаквитки? Треба відстежувати ціни приблизно за півроку. У мене є спеціальна таблиця, куди я записую всі коливання цін. Ось, дивіться…
Він знову потягнувся до телефону, але тут принесли гаряче. Офіціант, очевидно навчених попереднім досвідом, відразу почав перераховувати:
— Стейк “Рібай”, прожарка середня, вага 320 грамів. Стейк з лосося…
— Вибачте, — перебив його Ігор, — але я просив зважити при мені.
— Ігорю, може, не треба? — тихо промовила Марина.
— Чому ж? Ми платимо немалі гроші, маємо отримувати відповідний сервіс.
Офіціант, явно стримуючи роздратування, приніс ваги. Ігор урочисто поклав на них свій стейк:
— Так-так… 308 грамів. Я ж казав! Дванадцять грамів невистачає!
За сусідніми столиками почали озиратися. Марина була готова провалитися крізь землю.
— Зробимо знижку? — з викликом запитав Ігор у офіціанта.
— Взагалі-то в меню вказана вага сирої страви. Але я принесу вам комплімент від шефа, — пробурмотів той через зуби.
— Ось це інша розмова! — Ігор тріумфально подивився на Марину. — Бачите, як важливо слідкувати за такими речами? А то так і будуть нас обманювати.
Марина мовчки ковиряла свій стейк з лосося, який вже здавався їй несмачним. Її вражало, як можна бути таким… меркантильним? І ще й не скажеш, що людина скромна в засобах — костюм дорогий, годинник явно не з бюджетного сегмента.
— До речі, — Ігор знову взявся за телефон, — я тут підрахував витрати на нову автомийку. Може, подивитесь? У вас же є досвід у проектуванні комерційних приміщень.
Марина зітхнула:
— Давайте краще подивимося десерт?
— О, гарна ідея! — він взяв меню. — Так, що тут у нас…
У цей момент у Марини зазвонив телефон. Вона ніколи не була так рада дзвінку подруги.
— Вибачте, мені потрібно відповісти, — вона встала з-за столу. — Це по роботі, може, зайняти час.
Вийшовши у хол ресторана, Марина судорожно набрала Катю:
— Катя, рятуй мене!
— Що сталося?
— Він… він фанат підрахунків! Змусив офіціанта зважувати стейк, фотографує кожну страву, вираховує вартість кожної креветки в салаті!
Катя розсміялася:
— Зачекай. Той самий успішний бізнесмен? З фотками на фоні крутих машин?
— Так! Уявляєш, він реально власник цих автомийок. Але він все фотографує для “звіту”, у нього таблиці в телефоні з цінами на все, навіть на соуси! І це в ресторані, на першому побаченні!
— Може, він просто нервує? — припустила Катя.
— Яке там! Він цим пишається! Каже, що вміє рахувати гроші і відстоювати свої права. Знаєш, що він влаштував через пару грамів недовесу у стейку?
У цей момент Марина побачила, як Ігор махає їй з-за столика — мабуть, принесли десерт.
— Все, він мене кличе. Що робити?
— Досиди вечір і біжи! — порадила Катя. — І обов’язково розкажи, чим закінчиться.
Марина повернулася до столика. Ігор дійсно вже встиг замовити десерти…
— Я тут якраз уточняв в офіціанта склад чизкейка. Ви знаєте, що вони використовують не оригінальний “Філадельфія”, а його аналог? При цьому ціна…
— Ігорю, — перебила його Марина, — а чому ви весь час говорите про ціни та підрахунки?
— О, це дуже важливо! — оживився він. — Розумієте, я з дитинства засвоїв, що гроші люблять рахунок. Ось дивіться, — він відкрив чергову таблицю в телефоні, — я веду облік усіх витрат. Ось, наприклад, сьогоднішня вечеря…
Марина побачила, що в таблиці вже з’явилися їхні страви, кожна з детальним розписом вартості та якимись помітками.
— А це що за колонка? — запитала вона, вказуючи на цифри справа.
— А, це частка кожного з нас, — буденним тоном відповів Ігор. — Я вважаю, що стосунки повинні будуватися на рівноправ’ї. Тому всі витрати треба ділити порівну.
Марина поперхнулася чизкейком:
— У сенсі… ділити? Ви мене запросили на побачення і хочете поділити рахунок?
— Звісно! — Ігор подивився на неї з щирим здивуванням. — А ви думали, я буду платити за все? Ні-ні, я не шукаю тарілочницю!
— Кого?
— Тарілочницю – жінку, яка чекає, що за неї будуть платити, — пояснив він таким тоном, ніби пояснював прописну істину. — Я шукаю партнера для рівноправних стосунків. Ось, дивіться, — він знову пірнув у телефон, — я вже все підрахував. З вас 2300 гривень. До речі, ви помітили, що ваш салат коштував дорожче за мій тартар?
Марина дивилася на Ігоря, не вірячи своїм очам. А він, як ні в чому не бувало, продовжував:
— І ще треба врахувати, що ти пила вино частіше за мене — раптом різко перейшов на “ти”. — Я відзначав кожен ковток – ти зробила приблизно чотирнадцять, а я всього дев’ять. Тому за пляшку ти повинна заплатити шістдесят відсотків.
— Ти… Ти що, рахував, скільки ковтків вина я зробила? — Марина відчула, як у неї починає паморочитися голова, і явно не від вина.
— Звісно! Це справедливо, — він показав їй ще одну таблицю. — Дивись, я навіть графік зробив. Синім позначені твої ковтки, червоним – мої. Ось пік активності в районі гарячого, бачиш?
Марина повільно поклала виделку:
— А що ще ви рахували?
— О, — Ігор радий був проявленій цікавості, — у мене все записано! Ось, наприклад, ти з’їла три шматочки хліба з кошика, а я тільки один. Це теж треба врахувати. І ще ти використовувала салфетки більше – я помітив, що ти брала нову щоразу, коли…
— Досить! — Марина різко встала з-за столу. — Я зрозуміла. Ви дуже… організована людина.
— Дякую! — просіяв Ігор. — Знаєте, не кожна жінка це цінує. Моя колишня, наприклад, влаштувала сварку, коли я порахував її частку за електрику, вона ж сушила волосся феном кожен день, а це додаткові витрати…
Марина мовчки дістала гаманець і поклала на стіл 2000 гривень:
— Тут має вистачити на мою частину. Включаючи серветки.
— Зачекай, — Ігор схопився за телефон.
Жінка вибігла з ресторану та набрала подругу:
— Він рахував мої ковтки вина! Ковтки, Катя! І серветки! І хліб у кошику! Який подали безкоштовно!!!
Катя захихотіла в голос:
— Та ну! Прямо як у тому мемі про хлопця з таблицею на побаченні?
— Катя, це був він і є! Той самий хлопець з мему! Тепер я розумію, чому та дівчина виклала його таблиці в мережу…
— Той самий? — перепитала Катя. — Котрий “Побачення з фінансистом”? З таблицею витрат на перше побачення?
— Так! Тільки тепер він не програміст, а власник автомийок. Видно, змінив профіль у додатку після того, як став мемом.
У цей момент на телефон Марини прийшло повідомлення. Ігор писав: “Марина, ви забули порахувати свою частку за лід у напоях! Я використав тільки два кубики, а ви – чотири. Зважаючи на поточну вартість електроенергії та витрати на водоочистку, це складає приблизно 200 грн. А ще ви не додали 300 грн у загальні витрати”.
— Катя, я не можу, — простонала Марина. — Він пише про кубики льоду! Про кубики льоду, Катя!
— Почекай, я маю це побачити, — Катя вже ледве стримувала сміх. — Скинь скріншот!
— Все, я його блокую! — рішуче заявила Марина.
— Не поспішай! — зупинила її Катя. — У мене ідея. Пам’ятаєш Олену з бухгалтерії? Котра помішана на таблицях і звітах? По-моєму, у них з Ігорем багато спільного!
— Думаєш?
— Упевнена! Вона ж на минулому корпоративі рахувала, скільки кожен з’їв олів’є, пам’ятаєш?
Марина засміялась:
— Точно! Вона ще казала, що майонез треба рахувати окремо, бо його витрата нерівномірна!
— Ось-ось! Слухай, а давай…
Але Катя не встигла договорити — прийшло нове повідомлення від Ігоря: “Марина, я тут подумав… Може, підемо в кіно? У мене є чудова система підрахунку попкорну по зернятках…”
Марина закотила очі:
— Ні, Катю. Ніякої Олени. Нехай краще вони зустрінуться випадково і самі порахують ймовірність такої зустрічі з точністю до п’ятого знака.
— До речі, про зустрічі, — раптом пожвавилася Катя. — Ти ж пам’ятаєш Сергія з моєї роботи? Він нещодавно запитував про тебе…
— Той самий Сергій, який на корпоративі оплатив таксі всьому відділу?
— Він самий! І знаєш, що він сказав? “Головне в житті — не гроші, а люди…”
Ввечері Марина сиділа вдома, переглядаючи повідомлення від Ігоря. Їх уже накопичилось більше десятка: “А ще я забув врахувати знос столових приладів! За моїми підрахунками, ваша виделка використовувалась на 23% активніше моєї…” “До речі, ви нахиляли бокал під кутом 45 градусів, а це збільшує випаровування вина на 0.02% на хвилину…” “У мене є спеціальний калькулятор для розрахунку вартості розмов. Ви говорили приблизно 58% часу, значить…”
Телефон задзвонив. Це була Катя:
— Ну що, наречений не заспокоюється?
— Не повіриш! Він тепер висвітлює відсоток випаровування вина з бокала! — Марина ввімкнула гучний зв’язок і почала зачитувати повідомлення.
— Стоп-стоп, — перебила Катя, — а це не він випадково зараз у новинній стрічці мелькає?
— В якому сенсі?
— Відкрий новини. Там якась історія набирає популярність…
Марина відкрила додаток і ахнула. На першому місці в стрічці красувався пост: “Увага, дівчата! Обходьте стороною власника мережі автомийок, помішаного на підрахунках. Сьогодні мала нещастя бути на побаченні з цим фінансовим генієм. Цитую його повідомлення…”
Пост набрав вже більше тисячі коментарів: “О, я його знаю! Він мені на другому побаченні прислав таблицю витрат на перше!” “І зі мною він рахував, скільки разів я поклала цукор у каву!” “Дівчатка, це той самий хлопець! Тепер він автомийками керує!”
— Марино, це не ти написала? — запитала Катя.
— Ні! Мабуть, у нього сьогодні був дуже насичений день…
У цей момент надійшло нове повідомлення від Ігоря: “Марина, я склав детальний графік наших потенційних побачень на рік вперед, враховуючи сезонні коливання цін у ресторанах. Дивіться, якщо ходити в четверг після 21:00, можна заощадити на…”
Марина не витримала й розсміялася:
— Знаєш, Катю, а він у чомусь навіть унікальний. Не кожен чоловік готовий витратити стільки часу на розрахунки.
— Так, — промовила Катя. — До речі, про час. Сергій питав, коли ти зазвичай закінчуєш роботу…
— І що ти йому відповіла?
— Сказала, що близько шостої. І знаєш, що він сказав? “Чудово, буду чекати з квітами. Які вона любить?”
— Так і сказав? — Марина відчула, як щоки трохи почервоніли.
— Саме так! І не просто запитав, а записав у блокнот. Уявляєш, звичайний паперовий блокнот, а не таблиця!
Телефон Марини знову задзвонив. Звісно ж, це був Ігор: “Я тут проаналізував наше побачення і склав графік ефективності бесіди. Виходить, що на початку вечері коефіцієнт вашої зацікавленості складав 89%, а до кінця впав до 23%. Це надзвичайно нераціональне використання часу! Пропоную оптимізувати наступну зустріч. У мене є спеціальна формула для розрахунку ідеальної тривалості побачення в залежності від вартості страв та швидкості їх поглинання…”
— Катю, він не здається! — простонала Марина. — Тепер вираховує коефіцієнт моєї зацікавленості!
— Зачекай, — у голосі Кати з’явилися хитрі нотки. — А давай проведемо експеримент?
— Який ще експеримент?
— Відповідай йому в його стилі! Я зараз скину тобі парочку графіків…
Через хвилину Марина вже відправляла повідомлення: “Шановний Ігорю! Вивчивши динаміку витрат на перше побачення, я провела порівняльний аналіз ефективності інвестицій у стосунки. Згідно з прикладеною діаграмою, ваш підхід до розрахунку вартості серветок не враховує коефіцієнт їх щільності та ступінь зім’ятості, що робить всі подальші обчислення некоректними. Також хочу звернути вашу увагу на відсутність у розрахунках поправки на атмосферний тиск, який впливає на обсяг бульбашок у вині…”
Відповідь надійшла миттєво: “Неймовірно! Ви також ведете облік? У мене є спеціальна таблиця для розрахунку впливу атмосферного тиску на напої! Можемо звірити формули за чашкою кави. Я знаю чудове місце, де націнка всього 200% від собівартості…”
Марина й Катя каталися зі сміху.
— Він клюнув! — Катя витирала сльози.
— Давай тепер про розрахунок енергозатрат на розмови!
Але тут у Марини задзвонив телефон. Незнайомий номер.
— Алло? — Марина? Доброго дня, це Сергій, друг Катерини, — голос у трубці був приємний і трохи збентежений. — Сподіваюся, не занадто пізно дзвоню…
— Ні-ні, все в порядку.
— Я тут дізнався, що ви любите італійську кухню. Не хочете сходити у новий ресторанчик на Набережній? Там чудовий вид на річку…
— А у вас є таблиця розрахунку вартості страв? — не втрималася Марина.
— Вибачте, що? — щиро здивувався Сергій.
— Нічого, — Марина усміхнулася. — Це я так… Давайте підемо.
Домовившись із Сергієм про зустріч наступного вечора, Марина повернулася до переписки з Катериною:
— Ну ти й інтриганка! Могла б і попередити, що він подзвонить.
— А де ж тоді спонтанність?
Надійшло повідомлення від Сергія: “Забронював столик біля вікна, як ви любите. Сподіваюся, вам сподобається вид на річку :)”
Наступним було повідомлення від Ігоря: “Марина, я тут підрахував вартість наших переписок з урахуванням витрат заряду телефону та зносу екрану. Ви використовуєте темну тему? Це важливо для розрахунку енергоспоживання. І який у вас тариф на електроенергію? Потрібно для калькуляції вартості наших віртуальних побачень…”
— Знаєш, — задумливо сказала Марина, — а в чомусь його можна зрозуміти. Він просто дуже… захоплена людина.
— Ага, — хмикнула Катя, — особливо захоплений підрахунками чужих моргань. Краще скажи, що одягнеш завтра на зустріч із Сергієм?
— Навіть не знаю, — Марина відкрила шафу. — Не хочеться повторюватися з тою чорною сукнею.
— А одягни ту синю, з кишенями! Воно тобі так личить.
У соцмережі з’явився пост про Ігоря та його калькуляцію.
“Обережно! На цій автомийці рахують витрати води по краплині! Вимагають доплату за кожну додаткову краплю…” А ось ще: “Керівник змушує витирати машини строго по годинниковій стрілці — каже, так витрата миючих засобів менша…”
— Не може бути! — Марина витріщилася на екран. — Це правда про його бізнес-підхід?
— Та ще й як правда! Дивись, ще пости: “Історії з найекономнішої автомийки міста”. Тут і про те, як він змушує співробітників рахувати бульбашки в піні, і про спеціальну лінійку для вимірювання товщини шару бруду…
Телефон Марини знову задзвонив. Цього разу від Сергія: “Забув запитати — у вас немає алергії на квіти? Хочу зробити приємний сюрприз”
Марина заблокувала номер телефону Ігоря та видалила свою анкету з сайту знайомств. Попереду у неї було нове побачення, нове кохання.
