Мама заявила, що я зрадниця і вона не прийде на моє весілля. Причина в тому, що я покликала туди свого батька, з яким вони в розлученні вже двадцять років.
Не знаю, яким тато був чоловіком, але батьком він був чудовим. Я ніколи не відчувала себе обділеною. Він проводив зі мною час, водив в театр і на концерт, брав з собою на море. Його нова дружина теж ставилася до мене добре і ніяк не перешкоджала нашим зустрічам.
Величезний ополоник дьогтю в цю ідилію додавала моя мама. Вона була страшенно ображена на батька і намагалася всіма силами налаштовувати мене проти нього. Напевно, у неї б вийшло, дитину переконати в чомусь нескладно, але тут втручалася бабуся, мамина мама, яка її приструнювала.
– Це ти з чоловіком розійшлася, а не дитина, нічого їй на голову свої проблеми вивалювати! – Лаялася бабуся, коли мама вкотре починала мені розповідати, щоб я татові не дуже вірила, йому зрадити – раз плюнути.
Окреме невдоволення мами було в тому, що батько одружився вдруге і щасливий у шлюбі. У самої мами особисте життя якось не йшло. Чоловіки не горять бажанням брати жінку “з минулим”. Це, мабуть, озлобило маму ще сильніше.
Вона намагалася не допустити нашого спілкування з батьком, придумуючи різні приводи і закочуючи концерти на рівному місці. Її б цілком влаштувало, щоб тато залишив спроби зі мною бачитися. Тоді вона з чистою совістю могла б всім говорити, який колишній гад, навіть про дитину забув. Уявляєте, як тато мене любить, якщо пройшов через таке?
Після школи і вступила до вишу, на бюджет не пройшла, але батько оплатив перший рік навчання, а потім я подумала і пішла на заочку. Влаштувалася на роботу і зустріла там свого майбутнього чоловіка.
Зустрічалися ми з ним п’ять років. Вирішили, що спочатку закінчимо навчання, а потім будемо одружуватися. За п’ять років склали на весілля, тому що хотілося пишного торжества, щоб день запам’ятався.
Мама була за мене рада, із задоволенням включилася в весільні клопоти, ми разом їздили вибирати мені сукню, прикраси, замовляти ресторан. Справ було багато, оскільки ми вирішили все організовувати самі. Тут будь-яка допомога була б не зайва, тому що ми з чоловіком розривалися.
Все йшло добре, поки мама не побачила список гостей. А саме ім’я тата і його дружини в списку. Вона так зблідла, я перелякалася за неї навіть. А потім розпочалася буря.
Мама казала, що не хоче бачити цю людину, а тим більше його дружину. Так як я могла його покликати, чому не запитала її, та вона з ним за один стіл не сяде і все в такому дусі. Ми з нареченим просто здивовані стояли.
Я такої реакції взагалі не очікувала. Минуло стільки часу, пора б уже якось заспокоїтися. Можна не відчувати симпатії до людини, це я розумію, але щоб ось так, зі сльозами, з криками? Дикість якась. Я спробувала з мамою спокійно поговорити, але вона навіть чути мене не хотіла.
– Значить так, якщо твій тато буде на твоєму весіллі, то там не буде мене. Вибирай, хто тобі дорожчий, я або цей зрадник! Я тебе ростила, годувала, виховувала, ночей не спала, а він просто іноді з’являвся. Думаю, вибір тут очевидний!
Я помовчала, мені б самій не розплакатися, адже все так добре йшло, а тут раптом таке! Але я сяк-так змогла зібратися і сказала, що тато на моє весілля запрошений і він на ньому буде. Приходити або не приходити, вибір залишається за мамою, я нікого примушувати не буду.
– Ти не дочка мені… Розраховуєш на хороший подарунок від тата? Ну-ну, щасливо вам повеселитися, ноги моєї на твоєму весіллі не буде.
Весілля ще не почалася, а вже зіпсоване. Настрій в мінусі, я не можу себе ніяк зібрати, навіть думала скасувати все. Наречений відмовляє, каже, що це повинен бути наш день, а гості і все інше це тільки додаток. А я так хотіла, щоб все пройшло ідеально.
Фото ілюстративне.
