fbpx
Дозвілля
Ти б зміг одружитися з «розлученою жінкою з причепом»? – запитали мене під час запитань в сторіс. Я не відповів. Тому що людина, що вживає цей вираз, зникає для мене як співрозмовник

Зараз я перший і останній раз розповім, кого в нашому суспільстві деякі індивідууми називають «розлученою з причепом». Щоб більше до цього не повертатися…

…Вона була в шлюбі, але з якоїсь причини вирішила продовжувати життя сама. Причина не важлива.

Вона вільна (не самотня!). У неї є найбільше щастя в житті – її дитина. І вона готова захищати її як левиця!

Вона постійно росте і розвивається. У неї відкрилися очі на багато речей і вона хоче пізнавати нове – будь то духовність, психологія чи творчість.

Вона працьовита й успішна. Вона дасть фору багатьом кар’єристам і бізнесменам у краватках. Тому що знає, що в цьому житті може покластися тільки на себе.

Вона часто не подає на аліменти. Тому що не бажає зв’язуватися з тим, хто буде занижувати свій офіційний дохід і втікати від власної дитини.

Вона красива і мила. Після шлюбу вона прийняла і полюбила себе.

Вона цвіте і з кожним днем ​​стає жіночнішою і бажанішою.

Якщо в її житті з’являється гідний чоловік, то не він бере собі за дружину дівчину з дитиною. А навпаки – сам стає частиною вже сформованою сім’ї. Щоб оберігати їх і робити щасливими.

А ще «розлучена з причепом» – це половина наших матерів, які у найважчі 90-ті роки залишилися наодинці зі складнощами і з місією підняти дітей, нехай навіть доведеться віддати останнє.

Низький уклін таким жінкам!

А людям, чий язик повертається назвати маму «розлученкою», а її дитя «причепом» – ну що я можу сказати.

Ну ненормальні ви, хлопці, ок!

Автор: Hlib Ponomarʹov.

Фото ілюстративне.