Моя хороша подруга постійно критикувала все, що пов’язано зі мною. Їй не подобалися мої хлопці, мої вбрання, моя робота. Це почалося ще зі школи, ми навчались разом в одному класі.
Вона відмовила мене від переїзду в інше місто по роботі, про яку я довго мріяла. Ми живемо у маленькому безперспективному містечку, а роботу мені пропонували в столиці.
Розплющила очі на двох хлопців, які начебто були непогані, але, за її словами не варті моєї уваги.
Вона допомогла мені змінити стиль і одягатися в темне, кажучи що мені йде, і казала не купляти в гардероб нічого яскравого. Коли я хотіла купити собі Iphone останньої моделі, вона сказала що краще взяти більш простий Samsung. І я її послухалась чомусь, а через місяць побачила в неї новий Iphone.
Це тривало майже 15 років, доки я не почула її розмову на якійсь вечірці у друзів. Вона сиділа на балконі з якоюсь дівкою і заявила: “Мені зручно тримати подругу при собі: вона і грошима допоможе, і порадою, і врятує, і, коли мені сумно, приїде. А якби вона поїхала в інше місто або вийшла заміж , то з ким би мені тоді довелося проводити час?”
Я дуже здивувалася і образилась, пішла з вечірки, обірвала з нею всі зв’язки. Вона ще довго писала і дзвонила мені, але я нічого їй не пояснювала. Думаю вона по цей день не розуміє чому я так вчинила з нею.
З того часу минуло кілька років, у мене і особисте життя налагодилося, я незабаром виходжу заміж, і робота нова, хороша.
Переїхала до столиці, купила новий BMW та квартиру. Наче життя про яке я мріяла, та навіть не уявляю собі де би я була якби далі дружила з цією дівчиною.
Тільки подруг немає, я просто боюся заводити когось близького. Маю кілька знайомих по роботі з якими іноді ходжу на каву, але це не те чого б мені хотілось.
