Рік тому я одружився на прекрасній молодій до дівчини Ользі. Ми щасливі разом і дуже любимо один одного. Ось тільки відносини з моєю тещею у нас не склалися ще задовго до весілля, а після – тільки погіршилися.
Але, про все по порядку. Свою майбутню дружину я зустрів в кафе. Я працював там офіціантом, а вона обідала зі своєю подругою. Дівчина сподобалася мені з першого погляду. Потім, вона частенько до нас заходила. Як я дізнався пізніше, Оля працювала в банку неподалік і ходила до нас в кафе на обід. Я спеціально обслуговував її і намагався сподобатися. Вона завжди була ввічлива і привітна зі мною. Одного разу, я набрався сміливості і підніс їй скромний букетик. Вона прийняла його з посмішкою. Наступного разу я запросив її на каву після роботи. Дуже переймався, що вона відмовить мені. Але ввечері вона все ж прийшла. Так і почалися наші відносини. Ми почали зустрічатися.
Про її сім’ю я знав те, що батьки займаються бізнесом. Ольга єдина дочка. Мої батьки з маленького міста, звичайні люди. Після закінчення навчання, я не зміг влаштуватися на роботу за фахом і працював офіціантом. У мене не було грошей на дорогі подарунки або заклади. Проте, Оля ніколи не соромилася мене і нічого не вимагала. Вона просто любила мене.
На її День народження я зробив пропозицію своїй коханій, і вона погодилася. Настав час знайомства з батьками Олі. Я думав, що воно пройде чисто формально. Але помилився.
Знайомство з батьками нагадувало фарс. Їх цікавило, чи зможу я забезпечувати їх дочку, адже вона не звикла відмовляти собі в чомусь. І як я це збираюся робити, зважаючи на те, що я просто офіціант. Чи є у мене машина, тому що недавно, вони купили Олі автомобіль. Також, де ми будемо жити, якщо своєї квартири у мене немає? Я ледве дочекався закінчення цього вечері. Оля заспокоювала мене тим, що вони просто хвилюються за неї і бажають тільки кращого, ось і перегинають палицю трохи. Але, з часом, вони полюблять мене. Надалі, батьки дружини не висловлювали свого невдоволення моєю кандидатурою, але я відчував його в ставленні до мене і розмовах.
Настав день весілля. Все було чудово. Гості веселилися, говорили тости, дарували подарунки. Тоді мені здалося, що тесть з тещею трохи заспокоїлися і ставляться до мене по-родинному. Несподівано для нас, теща вручила нам ключі від квартири в якості весільного подарунка. Це був приємний сюрприз.
Після весілля ми зайнялися ремонтом свого гніздечка. Він тривав кілька місяців. Весь цей час ми з Олею жили у мене в орендованій квартирі. Коли ремонт закінчився, ми відсвяткували новосілля. Батьки дружини розглядали все, захоплювалися і хвалили. За вечерею теща несподівано сказала, мовляв, мені дуже пощастило з дружиною, дівчина з достатком і квартирою. Не треба думати про житло. Що я знайшов собі дуже вигідний варіант. Для мене ця фраза прозвучала не зовсім однозначно.
Трохи пізніше, коли ми вже остаточно переїхали в подаровану квартиру, ми зібралися піти прописатися. Заїхали до батьків дружини за документами. Почувши про наші плани, теща несподівано заявила, що ця квартира подарована їх доньці і належить тільки їй. І що прописувати мене там, вона не дозволить. Мовляв, раптом ми будемо розлучатися, і я почну претендувати на частину від неї. І що це буде абсолютно не справедливо, так як ніякого відношення до цієї квартирі, і прав на неї я не маю. Оля почала захищати мене і переконувати матір, але та залишилася непохитною. Такого повороту подій я ніяк не очікував.
Тепер ходжу ні в сих ні в тих. Уже й цей дім не в радість. Я тут, ніби, гість, а не повноправний господар. Тепер навіть дрібного ремонту робити не хочеться. А нащо воно мені, якщо не моє? Дружина, бачу, ображається але вигляду не подає. Ну а як би вона себе на моєму місці почувала? От хто я тут такий, якщо мені чітко сказали, що все належить дружині?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
