— Я для своєї свекрухи ніколи нічого не шкодувала! — осудливо глянула на невістку жінка.
Мирон стояв перед дзеркалом, поправляючи краватку й перевіряючи, чи добре сидить на ньому костюм. Сьогодні був особливий вечір — він збирався вперше познайомити свою дівчину Таїсію з матір’ю. Вони зустрічалися вже кілька місяців, але Мирон досі не наважувався представити кохану своїй родині. Причина була проста: його мама мала звичку критикувати буквально все — від стилю одягу до манер поведінки. Таїсія була для нього особливою, і Мирон щиро сподівався, що мама зможе побачити в ній те саме, що бачив він.
Дівчина жила в невеликому, але затишному будинку на околиці міста. Мирон часто навідувався до неї й кожного разу захоплювався її смаком і стилем. Інтер’єр у домі Таїсії був оформлений зі смаком і любов’ю: елегантні штори, стильні меблі, дорогі картини на стінах. Усе це створювало атмосферу затишку, достатку і гармонії. Мирону подобалося, що Таїсія вміє створювати комфорт і теплоту, йому було справді приємно бути поруч із нею. Але сьогодні все мало змінитися. Вперше Таїсія вирушала в гості до Мирона, аби познайомитися з його мамою. Вона хвилювалася, але намагалася не показувати цього. Перед дзеркалом ще раз поправила зачіску й перевірила макіяж.
На ній була елегантна сукня, яка підкреслювала фігуру й додавала впевненості. Таїсія знала, що виглядає бездоганно, й щиро сподівалася справити гарне враження на майбутню свекруху.
Коли Мирон приїхав за нею, він був вражений її зовнішнім виглядом. Таїсія виглядала ще краще, ніж завжди, і він відчув гордість, що йде поруч із такою жінкою.
Дорогою до дому матері Мирон не міг надивитися на неї.
— Моя мама — сувора жінка, — промовив він. — Але я певен, що ти їй сподобаєшся. Ти розумна, красива — вона просто не зможе встояти.
Таїсія ніяково усміхнулася: в її душі з’явилися сумніви щодо того, що свекруха прийме її з відкритими обіймами.
Ніна Юріївна стояла у дверях, в елегантній сукні й з бездоганною зачіскою. Обличчя її було серйозним. Вона уважно подивилася на пару, що наближалася. Мирон представив Таїсію, і вони обмінялися ввічливими привітаннями.
— Дуже приємно познайомитися, Таїсіє, — промовила Ніна Юріївна.
Дівчина відповіла взаємною люб’язністю, і втрьох вони зайшли до квартири. Таїсія одразу помітила, наскільки це помешкання відрізнялося від її власного. Тут усе виглядало суворо й офіційно: важкі портьєри, масивні меблі, старовинні вази. Атмосфера була холодною та формальною, від чого дівчині стало трохи не по собі.
Під час вечері розмова йшла досить напружено. Ніна Юріївна ставила Таїсії питання про роботу, освіту й захоплення, але робила це так, ніби проводила допит. Таїсія відповідала ввічливо й стримано, намагаючись показати себе з найкращого боку.
Мирон сидів поруч і знервовано поглядав на матір, сподіваючись, що вона схвалить його вибір. Після вечері Ніна Юріївна запропонувала перейти до вітальні на чай. Там вона продовжила розпитувати Таїсію, але її тон став дещо приязнішим.
Таїсія розповідала про свої захоплення, подорожі й про те, як любить готувати. Ніна Юріївна швидко зрозуміла, що дівчина явно не з бідної родини. Мирон радів, бачачи, що мати та його дівчина знайшли спільну мову.
Коли вечір добігав кінця, Таїсія з Мироном зібралися йти. Ніна Юріївна провела їх до дверей і тепло попрощалася. Мирон був задоволений результатом зустрічі й сподівався, що тепер мати прийме Таїсію у родину.
Проте невдовзі сталося щось несподіване. За кілька днів після візиту Ніна Юріївна випадково дізналася, що Таїсія заробляє значно більше, ніж її син. Ця інформація справила на неї сильне враження. Вона почала замислюватися над мотивами Таїсії: навіщо їй Мирон, якщо вона й сама успішна та забезпечена?
Ніна Юріївна вирішила обговорити це з сином. Вона запросила його на обід і розпочала розмову з питання про фінансовий бік їхніх стосунків. Мирон здивувався такій допитливості матері, але чесно відповів, що не бачить у цьому жодної проблеми.
— Мамо, я люблю Таїсію не за її заробітки, — відповів Мирон. — Для мене важливі її душевні риси, підтримка й розуміння. Гроші — це не головне.
Ніна Юріївна замислилася над словами сина. Вона розуміла, що він має рацію, та все одно не могла позбутися сумнівів. У її уявленні шлюб мав будуватися на рівноправ’ї, а така різниця в доходах здавалася їй підозрілою.
Через кілька днів Ніна Юріївна вирішила поговорити з Таїсією особисто. Потай від сина вона запросила дівчину на чай і обережно заговорила про фінанси. Таїсія здивувалася такій цікавості з боку майбутньої свекрухи, але щиро відповіла, що дохід для неї не має значення у стосунках.
— Мирон для мене важливий як людина, а не як джерело прибутку, — сказала вона. — Я ціную його за доброту, турботу та підтримку. Гроші — це лише засіб, а не мета.
Ніна Юріївна уважно її вислухала, але Таїсія так і не зрозуміла, чи задовольнила її відповідь свекруху. Втім, коли та почала щоранку надсилати їй милі листівки з побажаннями гарного дня, Таїсія зрозуміла — довіру здобуто.
Через пів року, коли пара вирішила одружитися, Ніна Юріївна навіть змахнула сльозу.
Вона була щаслива, що в її родині з’явиться така «завидна» невістка, якою можна похизуватися перед знайомими. Але щойно Таїсія стала дружиною Мирона, ставлення свекрухи різко змінилося.
Ніна Юріївна почала вимагати дорогі подарунки на кожне свято. Причому список вона складала сама: то електронна книга, то планшет, то путівка у санаторій. Дрібна побутова техніка чи косметика до уваги не бралися.
Через два роки Таїсія не витримала. Її обурила таке ставлення.
— Ніно Юріївно, ми більше не можемо дозволити собі дарувати вам такі дорогі подарунки, як раніше, — спокійно сказала вона.
Свекруха здивовано втупилася в неї, кліпаючи очима з повним нерозумінням.
— Але ж ти сама казала, що для тебе гроші — не головне…
— Я мала на увазі, що для мене не важливо, скільки заробляє ваш син, — невпевнено пояснила Таїсія.
— Значить, для сина не шкода, а для його матері — шкода? Я правильно зрозуміла? — насупилася Ніна Юріївна.
— Але ж я не з вами живу… Неприємно, коли з сімейного бюджету йдуть такі суми. Думаю, ви мене зрозумієте.
— Ні, не розумію! Я для своєї свекрухи ніколи нічого не шкодувала! — посміхнулася жінка.
— І що ж ви їй дарували? Сумніваюся, що путівки чи нові телефони, — холодно кинула Таїсія.
Ніна Юріївна занервувала, не змогла згадати жодного дорогого подарунка.
— Я вже не пам’ятаю… Та й яка різниця?! Із тобою мені все зрозуміло. Треба було відразу тебе розкусити, а ти ж така — мила, щедра… тьху! — вигукнула вона, вказавши на двері. — Тобі тут не раді!
Таїсія стиснула губи, похитала головою і мовчки пішла.
Відтоді Ніна Юріївна почала казати синові, переконуючи його, що два роки тому сильно помилилася в Таїсії. Причину такої різкої зміни в настроях Мирон дізнався від дружини. Йому було прикро усвідомлювати, що мама колись «купилася» на гроші.
Розмова Таїсії з Ніною Юріївною стала початком кінця. Після цього жінки більше не спілкувалися.
