fbpx
Дозвілля
Ті батьківські збори обіцяли бути звичайнісінькими: обговорення організаційних питань, кілька нововведень і обрання голови батьківського комітету. Але тут у клас зайшов він і я дар мови втратила. Угледівши мене серед присутніх батьків він теж старанно робив вигляд, що ми не знайомі і що бачить він мене вперше

Мені 34 роки й у мене є 10-річна дочка. Чоловіка не маю, тому виховую доню самотужки. Одинадцять років тому у мене були стосунки із жонатим чоловіком. Я повідомила йому що при надії і після цього ми з ним не бачилися. Таким було моє рішення. Відтоді жодного разу ми з ним не зустрічалися.

Донечка ходить у четвертий клас. І віднедавна я дізналась, що її однокласниця дочка мого колишнього залицяльника, тобто батька моєї дитини. Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати. Та про що мова, якщо наші діти сидять за однією партою. Просто, я ніколи до цього саме його на зборах не бачила, завжди бабуся приходила, або дружина.

Я взагалі не очікувала, що ми колись знову побачимося. Зараз мене хвилює тільки один момент – моя донька стає все більш схожою на нього. У неї навіть міміка його і біле пасмо волосся теж є. Точно таке ж, як і в батька.

Я не знаю, як правильно вчинити в даній ситуації. Перевести доньку в іншу школу – не найкращий варіант. Вона тільки звикла до своїх однокласників, вчителів. Я поклялась собі що ні моя дитина ні він ніколи в житті не дізнаються правду, а тут таке.

Тепер не знаю, як мені бути. Донці – десять і вона часто запитує хто ж її тато. А він угледівши мене на тих зборах старанно робив вигляд, що не помічає і ніколи мене не знав.

Як же бути? Мовчати, чи розповісти їм обом про все?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.