Є така стара приказка, яку люди згадують, коли мають якісь проблеми : “І це теж мине”. Більшість із нас не хочуть згадувати її, коли настають хороші часи, бо ми не бажаємо, щоби вони минали. Ми б хотіли, щоби вони ніколи не закінчувалися.
Проте рано чи пізно усе змінюється.
Таємниця полягає в тому, щоб занадто не прив’язуватися до нічого в житті: доброго чи поганого. Хороші часи прийдуть і підуть, погані – також. Не треба чіплятися за хороше чи боротися з поганим, варто дозволити їм обом учити і вдосконалювати нас. Головне ставитися до життя, як до ріки, дозволити їй нести ваш човен і бурхливими, і спокійними водами, нести вдалину.
В житті ви або маєте проблему зараз, або вже її владнали, або готуєтесь до нової. А все тому, що для Бога ваш характер важливіший за ваш комфорт.
Колись я думав що життя складається з пагорбів і низин, ви проходите нелегкі часи – і підіймаєтеся на вершину гори, постійний рух угору і вниз. Але тепер я так не вважаю. Життя не схоже на пагорби і низини, воно радше нагадує дві залізничні рейки: в житті вас супроводжує щось добре і щось погане. Хоч яке хороше у вас життя, завжди є щось, з чим треба впоратись. І навпаки, хоч яке погане життя, завжди знайдеться щось хороше, за що варто подякувати Богові. Життя схоже на трасу, саме повороти роблять його цікавим.
Можна вигадати будь-яке порівняння, та життя – це, безперечно, захоплива й дивовижна подорож. Сум’яття і спокій будуть чергуватися, головне – насолоджуватися мандрівкою. Кожним моментом, від початку й до кінця.
Регіна Бретт
З книги “Бог ніколи не моргає”
