Мене завжди дивували свекрухи, що не приймають невісток. Це ж вибір твоєї дитини, чому його просто не прийняти? Тим паче можливо, вона подарує тобі внуків, хіба після цього вона теж не стане твоєю донечкою?
У мене були досить непрості стосунки зі свекрухою, тому для себе я прийняла рішення, що буду рада будь-якому вибору сина та прийму цю дівчину, як рідну. Власне, пройшло багато років, але свою обіцянку я виконала і з Яною у мене чудові стосунки. Звичайно, у нас інколи трапляються непорозуміння, але вони дружні, без наміру когось з нас образити.
Як на мене, то головне, що має зробити свекруха – це зрозуміти, що це не просто жінка твого сина, а відтепер частина твоєї родини!
Не скажу, яка саме моя невістка, бо не мені про це судити. Проте жити з нею не просто. Думаю, це пов’язано з її дитинством. Виросла вона в родині яка була не благополучною постійно ставала свідком з’ясовування стосунків батьків, тому вважає таку модель родини нормою. Нам не просто, але своєю любов’ю ми відігріваємо її душу.
Попри те, що дитинство у дівчинки було не просте, вона добре навчалась та намагалась бути завжди доброю до інших. Дивлячись на те, як мамі складно, почала працювати ще зі школи та докладала усіх можливих зусиль, щоб піти у хороший університет на державну форму навчання.
Я впевнена, що це тільки початок її шляху і вона багато чого у житті досягне, тому була не здивована, що саме її обрав мій син. Таку сильну, вольову, щиру, розумну та гарну.
Зі свахою у мене теж склалися дружні стосунки. Вона хороша й ввічлива людина, тому негараздів у нас не було. Тільки що інколи мене переповнювала жалість до неї, що вона так і не змогла більше знайти люблячого чоловіка після розлучення.
Але мова не про це. Ще коли мій син лиш зустрічався з Яною я загубила каблучку. Проста золота каблучка з якимось дешевеньким камінчиком, але саме вона передавалась у нашому роду з покоління в покоління. Я була четвертою власницею родинної реліквії. Точно пам’ятаю, що поклала її на раковині у вбиральні, а потім довго шукала, а її не було.
Так от. На одному родинному святі я помітила таку ж каблучку на руці у бабусі невістки. Я ввесь вечір придивлялась – вона. Додому прийшла розгублена. Як же це розуміти не знаю. У той період вони зустрічались, можливо навіть у нас вдома були. Думки обганяючи одна одну не давали спати. Я перевірила увесь дім і навіть свою заначку – все на місці. Тоді чому саме та каблучка на руці у бабусі.
Не знаю, як почати цю розмову. Річ це дешева, але дорога мені, як пам’ять. А що якщо ця розмова покладе край нашим хорошим стосункам з невісткою? Хоча я ж ясно бачила де опинилась моя каблучка, мовчати теж не розумно.
Як бути і з чого почати не знаю просто.
Головна картинка – pexels.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
