Нарешті вже молоде подружжя Ірина та Дмитро дочекалися свого великого свята – весілля.
Тато й мама нареченої, на прохання своєї молодшої доньки, взяли кредит, щоб організувати дітям свято.
– Я все вам до копійки поверну! – Запевняла їх Ірина. – Нам сто відсотків подарують більше грошей, ніж ми вкладемося.
Батьки трохи думали, сумнівалися, але таки вирішили допомогти дорослій дочці, яка працювала менеджером у непоганій компанії, але грошей відкласти не змогла.
Мама пішла в банк і там їй схвалили кредит на 80 тисяч гривень.
Не відкладаючи справу у довгу скриньку, жінка зателефонувала дочці, щоб повідомити про радісну новину.
– Доню, скільки потрібно вам зараз грошей? Ти наче 100 тисяч гривень говорила? – поцікавилася мати.
– Бери, скільки тобі дають!
Неохоче, але мати таки взяла всю суму, яку запропонував їй банк.
– Тату, мамо, дякую вам величезне за вашу допомогу у такий час! Я дуже щаслива! – Отримавши гроші, промовила Ірина і щиро обіймала батьків.
– Ми обоє дуже раді бачити тебе такою щасливою, наша доню! – мама пустила сльозу від надлишку щирих емоцій.
– Головне, дитино, пам’ятайте про кредит. Треба повернути банку борг вчасно, – вирішив одразу ж нагадати дочці батько.
– Не хвилюйтесь про це зовсім, ми все повернемо! Гостям обов’язково сподобається наше весілля, вони зроблять щедрі подарунки і тоді ми зможемо швидко віддати кредит, – закружляла від щастя Ірина.
Весілля пройшло досить чудово, гості веселилися від душі та залишили молодим чимало подарунків і конвертів із грошима.
– Ви не рахували ще гроші подаровані, доню? – підійшла до молодих наприкінці свята мати.
– Ні, мамо, не до цього нам зараз, зачекай, згодом порахуємо, не спіши, – відмахнулася від матері Ірина. – Не хвилюйся ти так.
Після того, як всі роз’їхалися, новоспечене подружжя почало розглядати подарунки.
– Ой, дивись, який величезний букет красивих троянд подарував мій колега! Уявляєш, він ще поклав туди невеликий подарунок. Це так мило, видно, що людина робила подарунок від душі.
– Це все дрібниці, краще скажи, хто ж там найбільше грошей подарував?
– На мою думку, це мої мама й тато.
– Сказала таке, – посміхнувся Дмитро. – Взагалі вони дали гроші в борг, а не подарували.
– А як же 10 тисяч гривень? – серйозно мовила Ірина, якій не сподобалися слова чоловіка.
– Ну це така собі сума в наші дні. Могли б і 20 подарувати.
Ірина насупилась, але не заперечила у відповідь чоловікові. Подружжя перерахувало усі подаровані гроші і зрозуміло, що віддавати їх батькам не хочеться, бо на них у них свої плани були.
– Може, краще з’їздимо в Карпати відпочити? – несподівано запропонував дружині Дмитро, перераховуючи усі подаровані гроші. – Все одно тут не набралося 80 тисяч гривень, щоб віддати весь борг.
Ірина задумливо подивилася на чоловіка, збираючись заперечити. Проте в душі хотілося поїхати і відпочити в Карпати.
Вона раптом подумала про те, що чоловік має рацію, і було б непогано з’їздити в медовий місяць.
– А, давай поїдемо, ми молоді, хочеться пожити хоч зараз для себе, гроші ще встигнемо віддати батькам! – сказала Ірина.
Щойно вона сказала всі ці слова, як на телефон надійшло повідомлення від мами її, яка цікавилася, скільки грошей все ж таки гості подарували на весілля дітям.
Ірина невдоволено насупила брови, але вирішила нічого не відповідати і не пояснювати більше матері.
Усю ніч Ірина з Дмитром обирали готельний комплекс, куди вони поїдуть відпочивати в Карпати. Нарешті до шостої ранку вони все спланували та вже забронювали готель.
В 11 годину ранку почала дзвонити дочці мама, але та скидала всі дзвінки від неї і не хотіла брати телефон.
За добу матері так і не вдалося додзвонитися до своєї доньки. Занепокоєні батьки вирішили наступного дня поїхати до дітей своїх додому, щоб усе прояснити.
Однак їх зустріли лише зачинені двері. Телефони Ірина з Дмитром не брали.
Не знаючи, що зробити, мати наважилася зателефонувати сваті, з якою бачилася всього лише декілька разів в житті.
Сваха дуже швидко відповіла на її дзвінок і з діловим виглядом повідомила про те, що діти поїхали відпочивати в Карпати.
– Як у Карпати? Навіщо? – здивовано мовила мати.
– Вирішили зробити собі медовий місяць. Хіба вони не варті цього? Такий скрутний час, хай діти радіють життю, поки є змога, а ви радійте за них, – спокійним тоном відповіла жінка.
– Але ж це все за мої гроші! – сказала жінка і поклала телефон.
Чоловік запитливо глянув на неї, чекаючи подробиць розмови з родичами.
– Вони на наші гроші поїхали в Карпати! – зі сльозами на очах промовила мама.
– Що? Як вони змогли так?! – сумно запитав батько. – Як знав, що нікому не можна вірити.
– 80 тисяч, Андрію! 80, а не 8. Що ж нам робити тепер? – розчаровано запитала жінка.
– В машину ходімо, чого тут стояти.
Здивовані і засмучені батьки спустилися вниз. Мама намагалася заспокоїтися
Вона від будь-кого чекала підстави, але тільки не від своєї єдиної улюбленої дочки, якій так хотіла допомогти.
– Недоступні телефони! – сказав батько. – Так і не вмикають їх!
– Не дзвони більше ні доньці, ні зятеві. Нема з ким і нема про що розмовляти, – втомлено промовила жінка. – Ірина і так знає про те, що нам потрібно повертати борг, немає жодного сенсу їй телефонувати.
Два тижні від дочки не було нічого чути. Мати перестала плакати і змирилася з тим, що їм доведеться самим віддавати величезний кредит.
Зустріч з Іриною у батьків відбулася у супермаркеті, де донька була з чоловіком.
Побачивши батьків, вона розгубилася і вже було хотіла відійти в сторону, зробити вигляд, що не побачила, але Дмитро її зупинив.
– Чому ми будемо бігати? – прошепотів він. – Давай підійдемо і привітаємось з твоїми батьками.
Коли до матері та батька залишалося лише кілька метрів, мама не могла змовчати:
– Коли кредит віддавати збираєтесь? Усі гроші витратили на відпочинок та раді?
– Віддамо ще, – сказав Дмитро. – Живемо один раз, чому б не скористатися такою можливістю?
– Але ж це за наш рахунок! – уточнив батько. – Повірили вам, а ви так.
– Віддамо. Я думав, що ви будете раді побачити нас, – мовив зять.
– Я ж тобі казала, – прошепотіла Ірина і, взявши чоловіка за руку, пішла до виходу.
– Ковбасу доведеться брати подешевше, – пробурчав батько. – Тепер нам навіть і хороша ковбаса не по кишені, – додав він і взяв з полиці продукт із розряду “подешевше”. – Рідна дочка так вчинила. Натомість і весілля зіграла, і відпочила. Вона ж такою доброю і турботливою була, я б ніколи й не повірив, що вона так вчинить. Навіть не знаю, чи повернуть вони нам гроші. Не можу розраховувати на них. Чим ми перед ними завинили?
З того дня мати взагалі не хотіла нічого чути про Ірину і Дмитра. Навіть коли жінці зателефонувала сваха і стала розповідати, що в дітей якісь там труднощі, у них грошей немає і їм варто допомогти, мати навіть слухати не хотіла.
Проте мати Дмитра передзвонила їй за два дні і з осудом промовила:
– Некрасиво ви повелися, свахо! Дітям наша допомога потрібна, а ви кидаєте телефон.
– Чим я можу їм допомогти? Грошей у нас із чоловіком немає! – сердито відповіла їй жінка.
– Кредит можна взяти, – відразу запропонувала сваха.
– Ми вже брали на весілля! Ще років п’ять його виплачуватимемо! – відповіла мати.
– Хіба вони вам їх не повернули?
– Ну що ж ви таке кажете, коли чудово знаєте, що замість повернення боргу вони поїхали в Карпати. Ні копійки не дам! – сказала рішуче мати.
Після того і донька телефонувала батькам, і зять, просили вибачення, сказали, що коли настануть кращі часи, вони повернуть той борг, але мати вже не вірила жодному слову.
Вона не могла вибачити дочці такого вчинку і того, що тепер за неї доводилося виплачувати кредит, відмовляючи собі в усьому, що вони раніше могли дозволити на пенсію.
Чи можливо батьки винні в тому, що сталося так? Ніколи не потрібно брати кредит для когось, якщо не зможеш його повернути сам, навіть для рідної доньки?
Фото ілюстративне.
