fbpx

Свекруха влаштувала вдома город. Вмовляю чоловіка викинути цю розсаду хоча б з нашої кімнати – він проти і навіть злиться

Моя свекруха виросла в селі, тому для неї город – це все! Тільки в її юності, коли вона вийшла заміж, після весілля чоловік відвіз молоду дружину жити в місто, де вона подарувала йому сина (мого чоловіка).Ще тоді, батьки змогли отримати двокімнатну квартиру від роботи, після появи дитини. Коли їх син закінчив школу, батьки розлучилися, а потім, коли він вже став самостійним, мама залишила йому квартиру і виїхала до батьків назад у село. Це ось її – городи, оранка, господарство.

Тепер його мама вже на пенсії, а її батьків (діда з бабусею) давно не стало. Вона жила в будинку одна, та й все її інтереси досі зводяться до того, що треба щось висаджувати, полоти, вирощувати. Але цієї зими сталося дещо: поки свекруха від’їжджала в місто, її будинок згорів, причому дотла, одні обвуглені дошки залишилися. Як свекрусі було погано – не передати! Але мій чоловік її заспокоїв – поки поживеш у нас, а будинок за рік піднімемо. Чоловік вирішив взяти кредит, а працівників і сільських вистачає. Я не проти – для нас це теж як дача.

Ось настала весна, і свекруху потягнуло знову на грядки. На свій город вона поїхати не може: після перенесеного їй важко зараз ходити, поки ходить з паличкою, поправляється. Відстань до села 53 км, кожен день складно їздити. Та й сам город зараз в жалюгідному стані: там все те, що обгоріло – все по ділянці розкидано. «Ну, якщо не можна їхати, так не можна!» – вирішила свекруха, і надумала зробити город з нашої квартири. Вона пішла в найближчий садовий магазин, накупила землі, горщиків, якісь добрива, насіння і всього-всього що потрібно для розведення рослин на балконі. Потім оформила доставку на дім і нам все це привезли.

Я спочатку була проти здивована! Я ж навіть квіти не вирощую на підвіконні. Але тут почалося: все навколо було в землі, поки свекруха насіння садила, а потім все це розпихати з стаканчиків в горщики – знову бруд! А у нас двоє дітей, маленький взагалі ще тільки повзає по підлозі. А ще кіт, якого свекруха ганяє від своїх горщиків: той паростки нібито гризе. На балконі у нас були інструменти чоловіка, довелося виносити їх в гараж до друга, адже там же тепер у нас цілий город!

Але і цього мало! Треба ж з усієї квартири зробити плантацію. Лотки, горщики, ящики з розсадою у нас тепер скрізь: на кухні і по кімнатах! В одній кімнаті у нас старша донька тепер з бабусею живе, а в іншій – ми з маленькою дитиною. Скрізь заставлені підвіконня, столи і навіть на підлозі ящики із землею і паростками стоять! Я чоловіка просто благаю: віднеси ці ящики – хоч в гараж, хоч на смітник, але щоб це тут не стояло! Але він ще і злиться на мене: «Як тобі не соромно, у мами і так нещастя, одна радість для неї – город, потерпи хоч це літо заради неї! За півроку ми будинок вибудуємо, і в наступному році вона у себе буде садити! ».

Але ж і я теж просила свекруху пропустити це літо! Овочі та зелень можна запросто купити в магазині, навіщо ж влаштовувати бардак вдома? Зайняти себе можна і внуками, а вона навпаки обмежує їхні свободу і пересування по квартирі, в кімнатах взагалі стало тісно! Як уявлю, що це тільки початок, що потім все в заростях буде, так мені аж погано стає. А це як мінімум ще до жовтня! Підкажіть – що робити? З чоловіком з цього приводу говорити марно, зі свекрухою теж, але мені не витримати всього цього до середини осені!

You cannot copy content of this page